Мій дід – успішна людина. Все, що він має, заробив своїми власними зусиллями, без сторонньої до Він народився у глухому далекому селі, де не було ні електрики, ні радіо, ні навіть книжок – взагалі нічого не було, окрім горя та злиднів. Його батько загинув на війні, коли хлопчикові виповнилося шість років, залишивши сиротами чотирьох дітей. Напевно, зайве буде розповідати, як важко йому прийшлося у житті.
Він мріяв тільки про одне – вивчитись. З свого Богом забутого села помандрував він до далекої незнайомої Москви. І там якимось чудом вступив до інституту. Вчитися було страшенно важко. Але здолав і науку. А потім все життя віддав обраній професії.
Можу до тезами,бо не вмію писати твори.
1.В школі я зустріла найкращих друзів,підтримка яких має для мене велике значення,тому що я вмію цінувати відносини (або дружбу).
2. Також я навчилась розраховувати на свої сили і підтримувати інших,кому це потрібно.
3. Школа до мені визначитись з майбутньою професією.
4.Завдяки гарному і професійному викладанню я можу застосовувати отримані знання на практиці.
5. Навчилась наполегливо працювати до бажаного результату.
6. Також, навчилась розуміти інших учнів,в кого є бажання вчитись,але немає здібностей.
7.Школа навчила мене цінувати свої досягнення,даже невеличкі,тому що вони мені нелегко дісталися.
8.Навчилась просити про до Раніше вважала це слабкістю,але тепер зрозуміла,що треба бути дуже сміливим,щоб просити про до
9.Не насміхатись над недоліками,вадами,адже не все залежить від людини.
10. Навчилась радіти досягненням інших.