1. марійка мовчки дивилась на здивовану подругу. 1. речення просте. 2. розповідне. 3. неокличне. 4. двоскладне: поширене, повне, неускладнене. 5. підмет марійка, простий виражений іменником. 6. присудок дивилась простий дієслівний, виражений дієсловом дійсного способу. 7. у групі присудка є другорядні члени речення: обставина способу дії мовчки виражена прислівником, залежить від присудка дивилась (дивилась (як? ) мовчки) і поєднується з ним зв'язком прилягання, непрямий додаток на подругу виражений іменником з прийменником, залежить від присудка (дивилась (на кого? ) на подругу) і поєднується з ним зв'язком керування; узгоджене означення здивовану виражене дієприкметником, залежить від додатка (подругу (яку? ) здивовану) і поєднується з ним зв'язком узгодження. 2. 1. дівчина троянди поливала, і кудись котилась хмар навала, і сміялась осінь за вікном (в.сосюра). 2. це речення складносурядне, складається з трьох предикативних частин: 1) дівчина троянди поливала, 2) кудись котилась хмар навала, 3) сміялась осінь за вікном, 3. між частинами відношення єднальні (перелік одночасних, сумісних дій). 4. частини зв'язані між собою сурядною (перелічувальною) інтонацією, сурядними (єднальними) сполучниками. 5. всі частини складного речення - за моделлю простого речення -двоскладні, поширені неускладнені, повні. перша частина - дівчина троянди поливала - предикативний центр - дівчина поливала; підмет (дівчина) простий, виражений іменником жіночого роду, у формі називного відмінка однини: присудок (поливала) простий дієслівний, виражений перехідним дієсловом дійсного способу, минулого часу, жіночого роду, однини. зв'язок між підметом і присудком координація, засіб вираження зв'язку флексія – а, інтонація, відношення предикативні. поливала (що? ) троянди - включає прямий додаток, виражений іменником жіночого роду, у знахідному відмінку множини: зв'язок із присудком - сильне безприйменникове керування: засіб вираження зв'язку - флексія –і; відношення об'єктні. 3. 1. відбились зорі у воді, летять до хмар (о.гончар). 2. розповідне, неокличне. 3. безсполучникове, бо засобом зв'язку предикативних частин є інтонація переліку, що виражає логічну однорідність. 4. речення складається з двох предикативних частин: 1) відбились зорі у воді; 2) летять до хмар тумани. 5. речення з однотипними частинами. 6. між предикативними частинами складного безсполучникового речення єднальні відношення (перелік сумісних явищ) 7. предикативні частини з'єднані між собою, крім інтонації, співвідношенням способових (дійсний спосіб) форм дієслів — присудків.
Остап, вихований на розповідях діда про славне козацьке минуле, увібрав у себе всі найкращі риси: честь, мужність, відвагу: «Ті билиці-казки про Січ, козацтво, про боротьбу з панами за волю, яких Остап слухав затаївши дух й не зводячи розжеврілого ока з уст дідових, будили в дитячій голові химерні мрії, вояцький запал». Він не раз закликав до боротьби с панами інших селян, нагадуючи, що не так давно минули ті часи, коли українці боролися за свої права: «Не так мені страшно ляха, як злість бере на наших людей: застромив віл шию в ярмо та й байдуже йому, тягне, хоч ти що…» Однак його ідеї не знайшли відгуку, але ворога в обличчі пана він таки знайшов. За таку свавільну вдачу, пан вирішив віддати Остапа у рекрути, розлучивши його таким чином з коханою Соломією, котру тим часом насильно видав заміж. Так кріпацьке життя суперечило життєвим принципам волелюбного Остапа, тому він вирішив втекти: «Як живий буду, землю оратиму, рибальством житиму… все ж краще на волі, ніж під паном». Остап є уособленням справжнього чоловіка, здатного нести відповідальність за себе й кохану людину
