Я маю чудову сестру. Вона називається Оленка. Я хочу описати її.
Оленка середнього зросту. Вона не є повною. Спортивна, адже захоплюється легкою атлетикою. Обличчя овальне, дуже симпатичне і миловидне. Ніс невеликий та прямий. Двоє блакитних очей весело дивляться на мене. Вони добрі, ніжні, інколи задумливі. Волосся у Оленки русяве і шовковисте. Густі та гарні кучері спадають на плечі. Їй личать різні зачіски. Одяг на ній стильний. Вона чудова рукодільниця. Її вироби з макраме дуже гарні.
Така чудова моя сестра Оленка.
Объяснение:
На мій погляд, одне з найкрасивіших дерев, особливо восени, це, звичайно ж, клен. Кленове листя не може нікого залишити байдужим. Таке собі різьблене диво природи. Тоненькі, наче привид, прожилки розходяться, ніби стежинки, від держака.
Я завжди розглядаю кленові листочки, як картину художника. Невипадково вони зображені на гербі Канади.
Я в захваті від клена в жовтні. Пофарбований у яскравий жовтий колір, ніби охоплений полум’ям, він дає світло і в похмурий день. Я стою поруч з кленом, що росте в нашому дворі, пильно дивлюся вгору: так
хочеться вловити ту мить, коли листочок відривається від гілочки. Довго гаю, але у мене нічого не виходить.
Падає додолу черговий листочок, а мені так і не вдалося помітити, звідки, з якої гілки.
Під вікном моєї кімнати – маленький палісадник. Крім кущів агрусу і смородини ростуть мої улюблені айстри, а поряд з ними великий клен. Якось вранці я вийшла в палісадник.
Крапельки роси блищали на пожовклому листя агрусу та смородини, на траві, на айстрах, а місцями вони були прикриті дивовижними і неповторними за своєю красою листям клену.
Несподівано погляд упав по ліву сторону Я побачила кленовий листочок,