Державна мова — закріплена традицією або законодавством мо-
ва, вживання якої обов’язкове в органах державного управління та ді-
ловодства, громадських органах та організаціях, на підприємствах, у
державних закладах освіти, науки, культури, в сферах зв’язку та інфо-
рматики.
У Конституції України, прийнятій Верховною Радою 28 червня
1996, зафіксовано:
«Державною мовою в Україні є українська мова. Держава забез-
печує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх
сферах суспільного життя на всій території України.
В Україні гарантується вільний розвиток, використання і захист
російської, інших мов національних меншин України... Застосування
мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається за-
коном»
Объяснение:
Думаю этого хватит
Відокремлені члени речення
Відокремленими називаються члени речення, що за змістом виділяються при усному мовленні інтонацією, а на письмі — розділовими знаками:
Позамістом лежали Кримські гори, вкриті лісом (П. Панч).
Відокремлений член речення виділяється на письмі комами, рідше — тире.
Відокремленими можуть бути означення (також прикладки), обставини і додатки.
Відокремлені означення
Кома вживається для виділення відокремлених означень, виражених:
1. Дієприкметниками та прикметниками, що мають при собі пояснювальні слова й стоять після означуваного іменника:
Вмирав поет, залюблений у світ,
Вмирав поет, задивлений у море (П. Осадчук).
Деревця молоді, укриті білим пухом,
Тихенько сплять над Волгою в снігу... (Л. Забашта).
Розгойдане море, вже брудне й темне, наскакувало на берег і покривало скелі (М. Коцюбинський).
2. Дієприкметниками та прикметниками, що не мають пояснювальних слів і стоять після означуваного іменника, особливо в тих випадках, коли перед іменником є вже означення:
Ясне сонце, тепле й приязне, ще не вспіло наложити палючих слідів на землю (Панас Мирний). Живе життя і силу ще таїть
Оця гора, зелена і дрімлива (М. Зеров).
Слався, мій народе, мій гордий, чесний, добрий, молодий (М. Вінграновський).
3. Дієприкметниками та прикметниками (як із пояснювальними словами, так ібез них), поставленими перед іменником, якщо вони, виступаючи в ролі означення до іменника, мають ще обставинний відтінок (будучи, бувши...) або відділені від іменника іншими членами речення:
Дезорганізований раптовістю нічної атаки, ворог не встиг учинити скільки-будь сильного
опору (О. Гончар).
У червонім намисті, зав'язана великою хусткою, Марта була б дуже гарною молодицею (І. Нечуй-Левицький),
4. Дієприкметниками й прикметниками (як із пояснювальними словами, так і без них), що стосуються особових займенників:
Як я, бідна, тут горюю, прийди подивися (І. Котляревський).
Вона стоїть навпроти Сагайди, маленька, мов куріпка на межі (О. Гончар).
Дивився [Юрко] на батька, і йому стало жаль його, завчасно постарілого, спрацьованого (І. Харчук).
5. Іменниками в непрямих відмінках (з прийменниками або без них), щоб надати їм більшої ваги порівняно з іншими членами речення:
Висока на зріст, рівна станом, але не дуже тонка, з кремезними ногами, з рукавами, позакочуваними по лікті, з чорними косами, вона [Мотря] була ніби намальована на білій стіні (І. Нечуй-Левицький).
До неї наближалась мати... Іллевського, невисока, досить повна жінка, з кошиком у руці (О. Гончар).