Була чудова весняна пора, коли птахи вже давно повернулися з вирію, а квіти почали цвісти. В гаю між деревами літав веселий вітер і просив гай з ним порозмовляти. Птахи розповідали йому, яку велику подорож вони здійснили цього року, а старі дерева нарікали на своє важке життя. Вітер відповідав їм веселим дзвінким сміхом і казав, що за своє життя стільки всього побачив, що й все не розкажеш. Він говорив з гаєм ще довго, але ми всього знати не можемо. Тому, що людський зір та слух не взмозі передати усе те прекрасне, про що говорять гай з вітром. П.С. Писала сама, тому, якщо є помилки, постарайся їх знайти. Або ж якщо твір тобі не подабається, перероби на свій манер.
Весна мой любимий час року. Після довгої і холодної зими у природі і у людині откривається нова можливість житти. Не встигне розтанути сніг,як земля перетворюється. Спочатку мокра і грязна,покривається напіврозкладенними листями,вона поступово висихає.Пригріває сонце. В повітрі "пехне весною". А як ще можна назвати ці дивовижні підбадьорливі запахи? Хочеться зупинитися і вдихати, холодноватий вохдух,пахнучу,горьковату свіжість. З ранку калюжі ще затягує льодком,але скоро зникне і він. А потім... Напружуються і начинають розкриватися,покриватися маленькими зеленими листочками,із землі вибиваються фіолетові стріли піонів,показують тонкі ниточки нарцисів. Начинають розцвітати абрикоси,потім вишні,за ними наступні дерева. Цв"ятіння садів як наче дають людям можливість хоть на короткий часпіди від буднічності життя і перенестися в казку з щасливим кінцем: весна торжествуєнад похмурою зимою.
Вишита сорочка – це щось святе, духовне, сокровенне. Перші вишиванки відігравали не стільки функцію одягу, як, за повір’ями,