Объяснение:
Що таке добро? Для однієї людини — це посмішка, подарована перехожим. Для іншого — п’ять гривень, сплачені на касі незнайомою людиною, коли не вистачило грошей на купівлю хліба. Для третього — це добра порада друга. Доброта може виражатися по-різному. Головне, що вона несе позитивний результат і дарується тільки від чистого серця.
Я хочу розповісти про доброту, яка виражається в турботі про чотирилапих друзів людини. Нерідко можна гати картину, як біля магазину чи під’їзду будинку сидить облізлий кіт і відчайдушно волає до людей про до Більшість з них гидливо покривляться, а деякі навіть відштовхнуть бідолаху ногою. Але за що? Що він зробив такого, щоб викликати огиду? Повірте, нічого!
Мало хто замислюється, що кілька років тому цей нещасний кіт був милою пухнастою грудочкою і розчулював людей просто тим, що був красивим кошеням і забавно борсався, намагаючись пройти невелику відстань. Всім подобаються малюки-кошенята. А потім… Потім трапляється всяке. Хвостаті-вусаті позбавляються будинку через людську зраду або тому, що господар помер, або…
Причини бувають різні, а результат, як правило, один — тварини виявляються на вулиці. І тепер, блукаючи вулицями в надії знайти їжу, ночуючи на теплих трубах або в підвалах, цей «пухнастий клубочок» втрачає колишню красу, поступово перетворюючись в старого облізлого кота. Всіма забутий, нікому не потрібний, він просить у перехожих тільки одного — хоч маленький шматочок ковбаски, щоб не померти з голоду. Хіба можна зневажати голодну живу істоту? Хіба вона заслужила нашу байдужість? Вважаю, що ні.
Ви питаєте «Що таке добро?» Передусім, це небайдужість, готовність вчасно прийти на до
Давня мудрість говорить: «…Все живе хоче того ж, чого й ти, все живе дорожить своїм життям. Зрозумій же самого себе у всякій живій істоті». Ці слова підтверджують, що треба вміти любити не тільки ближнього свого, але і будь-яку живу істоту.
Зробіть добру справу, нагодуйте безпритульну тварину!
Зима… Мабуть, як і більшість людей, я мрію про неї спекотного літа. А потім, коли спливає час, вона нарешті приходить – гарна та сніжна, вітряна або ж спокійна та велична. Замітає снігом усю грязь пізньої осені, прикриває все сміття на вулицях, прикрашає голі, негарні дерева.
Для мене зима – це не дати на календарі. Адже вона може і не прийти першого грудня. Останнім часом її доводиться чекати довго. Кажуть, що виною цьому глобальне потепління. Але як жити без зими, без справжньої, зі снігом, зі свіжим морозним повітрям?
Для мене зима – це білий, іскристий сніг увечері. Це малюсінькі сніжинки, прозорі кришталики на пухнастій рукавичці. Їх так хочеться з’їсти, хоча дорослі забороняли це з дитинства. Це такий час, де я завжди буду щасливою дитиною, буду верещати, ковзаючись на льодяній гірці, буду тягти за собою санчата, буду ліпити та кидати сніжки, поки руки не «відмерзнуть» остаточно, і не буду боятись захворіти потім. Буду бігти по доріжці, де бадьоро хрумтить утоптаний сніжок під ногами…
Я завжди уявляю собі зиму як прекрасну Снігову королеву. Часто, прокидаючись взимку сонячного дня, я радію просто від того, що бачу на віконному склі морозні візерунки. Хоча мені не раз пояснювали і в школі, і вдома, звідки вони беруться, я вже не дуже пам’ятаю це пояснення. І тому для мене вони – завжди чудо. Мабуть, Снігова королева усю ніч старанно розмальовувала мої вікна, коли її ніхто не бачив за завісками.
Так, взимку довго не побігаєш надворі, не пограєш у футбол чи бадмінтон, не можна купатися у річці та морі. Але можна зайнятися зимовим спортом, наприклад, лижним. Або почитати хорошу книжку. Чи просто прийти додому та провести час зі своєю родиною, послухати історії дідуся чи бабусі, до батькам, погратися з братами та сестрами, якщо вони є. Для чогось же потрібна людям така погода, коли нікуди з дому не підеш.
Але я знаю, що через якийсь час білий сніг пожовтіє, припаде пилом, його витопчуть люди та собаки. Він втратить свою первісну красу. Ковзатись по льоду всім набридне і захочеться вільного руху. А ще – тепла та сонця. І я разом з усіма теж буду нетерпляче чекати приходу весни!