Осене, красуне моя золотава! Ти нагадуєш мені ту руду лисичку, яку миттєво я побачив у лісових хащах. Опале листя, твій шерех нагадує мені дощ і навіює тиху печаль. Листопаде, твоя жовта заметіль схожа на вишукане мереживо. Що ж ти так рано до нас прийшла, люба осене? Пташки, не летіть від нас, ще рано вам у вирій. Жоржини, чорнобривці, гладіолуси, залишайтесь такими ж яскравими, як влітку. Ми ще не намилувалися вами. Хмари, не закривайте небо сірим товстим покривалом, а ти, любе сонечко, виглядай частіше. Синє море, залишайся теплим лагідним і якомога довше! Будь довгою і теплою, щедрою і гарною, красуня-осінь!
Не розумію варіантів, тому просто напишу діалог зі знаками, які повинні там стояти.
На практиці канікул поміж височезними стелажами з книгами зустрілися двоє однокласників Віка і Максим випадково вони обоє потягнулися до однієї і тієї ж книги "Легенди й перекази рідного краю"--- ця назва виблискувала золотистими літерами на глянцевій палітурці. - Ой! - здивовано вигукнула Віка. -Максиме Що ти тут робиш? - Шукаю книги які нам задали прочитати на літо. А ти? - Я теж читаю рекомендовану літературу, а твори про рідний край мене приваблюють найбільше!.
В моєму краю є багато прекрасних квітів.