Вирвати кілок із землі мені вдлось з легкістю. Коза спочатку розгубливо зробила декілька кроків у бік і зрозуміла, що її більше нічого не тримає. Вона задоволено похитала головою і швидко попрямувала до невеликого садка. Садок той давно ніким не доглядався і огорожа була майже зруйнована. Манька швидко зникла за розлогими кущами ясенка і калини. Я з великою душевною втіхою попрямував до товаришів і через декілька хвилин мої думки вже були зайняті іншими речами. Але коли я повернувся ввечері додому, мене чекала неприемність. На порозі стояла розлючена мати разом із сусідкою. Вона сварила мене за те що я відв"язав козу. Виявилось, що сусідка знайшла її у своєму городі, коли та зі спокійною совістю їла капусту. Мені стало соромно за свій вчинок. Я ж хотів щоб було краще, а виявилось, як завжди Наступного ранку я знову побачивв прив"язану сумну Маньку.
Одного разу моя однокласниця розповіла нам про історі з життя її прадіда. Звичайно,це було історія героя і,здавалося, вигадана казочка. Але всім сподобалося слухати небелиці однокласниці,а мені захотілося дізнатися історію хоча б бабусі чи дідуся і наступного дня я підійшов і запитав її: "Чи була у тебе цікава історія з життя?" Бабуся заходилася розповідати.
Було це давно,ще коли моя бабуся була юною. Вона розповіла мені свою життєву ситуацію,яка навчила мене шанувати людей. Вчилася вона у славнозвісному місці лева,на медсестру. Одного разу вона поверталася з пар додому, до гуртожитка,коли раптом побачила,як двоє високих розфарбованих білявок чіплялися і лаяли якусь низеньку худеньку дівчинку. Звичайно,бабуся підійшла розібратися,щоб ті двоє відчепишся від бідолашної.
В продовж бабусеної розмови з дівчатами вони не одноразово лаяли її,мовляв іди куди йшла. Моя бабуся не любила несправедливість і, звичайно,вона б не відступила від своєї позиції.
Все, здавалося,ішло до завершення,коли раптом одна з білявок вчепилася до бабусі з криком: "Я не ясно сказала?". Так і почалася бійка. Бабуся схопила бідолашну дівчину за руку і вони побігли куди подалі від злих блондинок. Бабуся запросила дівчину,яку звали Ліля до своєї скромної кімнатчини,напоїла теплим чаєм і Ліля розповіла,що ті дві білявки причепилися до неї через те,що її дід директор університету. Вони погано вчилися,прогулювалися пари і хотіли,щоб вона, Ліля, замовила за них словечко перед дідусем. Ліля цього не хотіла тому і не поступалася своєю позицією. Наступного дня бабуся зустрілася із Лілею в університеті. Як виявилось, тих двох білявок ще вчора відчислили за безкінечні прогули пар. У бабусі і Лілії виявилося багато спільного і вони почали товаришувати,поки їхнє спілкування не переросло у міцну дружбу,що тривала й до сьогодні.
Звичайно, історія моєї бабусі не є героїчною,проте вона вчить людяності і справедливості.
Отвея ябот
Объяснение:
ты бот, артем я знаю что это ты, скинь 5