Я вважаю героем свого батька. Мій батько дуже хоробрий чоловік який допомагав багатьом людям.Було багато випадків коли тато показував свою силу не словами,а діями. Він намагався до людям у складний час коли їм було погано та й нині допомагае.
...Климко прокинувся з головним болем. У нього дуже болiло у грудях... Вiн зрозумi, що вiн у домi, який дуже гарно знае. Спочатку вiн дивився тiльки у стелю, вiд болю. Коли йому стало краще вiн повернув голову у сторону, i побачив свого найкращого товарища-Зульфата, який сидiв за столом, спиною до хлопчини. Климковi стало дуже добре,побачивши свого найкращого друга цiлим i неушкодженим. Набравшись сил Климко гукнув Зульфату:- Зульфат... Ты спиш? Зульфат повернувся до Климка, i як закричить:- Клим! Га Клим! Вiйна закiнчилася! Чуешь! Закiнчилася! Ми перемогли! I ти живий! Коли Климко почув це, став веселим, у нього пройшов весь бiль, йому захотiлося кричати вiд радостi. Коли хлопцi вийшли з дому, побачили Наталю Миколаiвну, яка вiдразу пiдбiгла до Климка, i загонула його до себе. Пiсля цього Клим поiхав до тiтки Марини, радий, щасливий, що всi його випробування закiнчились. Написала по быстрому. Может пойдет) Удачи))
Я вважаю героем свого батька. Мій батько дуже хоробрий чоловік який допомагав багатьом людям.Було багато випадків коли тато показував свою силу не словами,а діями. Він намагався до людям у складний час коли їм було погано та й нині допомагае.