Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років. Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.
В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.
Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.
Продовж кількох післявоєнних десятиліть Запорізький дуб мав доглядача — Нечипора Дейкуна. Він був знайомим Яворницького, приймав участь в його експедиціях, також був ветераном війни, а після неї присвятив своє життя догляданню, збереженню і популяризації Запорізького дуба.
Ще в 1970-х спеціалісти вважали, що дуб у розквіті сил. Він плодоносив раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів.
Однак в 1990-х дуб майже весь засох і оголився, живою залишилася лише одна гілка. На поверхні стовбура з'явилися ходи стовбурових шкідників, грибок і численні тріщини, що призводить до підвищеної ламкості дерева. Існують версії, що це відбувається від підвищення грунтових вод або просто старіння дерева.
2001 року біля Запорізького дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорізький дуб».
З 2002 року розпочато роботи зі збереження пам'ятки.
У 2010 році Запорізький дуб став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 1 місце в номінації "Історичне дерево України"
-Гей, Василю, привіт! -Привіт, Сашко. -Ой, як же ж ти виріс за це літо, як змінився. А ну, розповідай давай, як провів ці три місяці? -О, ти не повіриш, але провів я їх просто неймовірно. Відпочивав у бабусі в селі, ходив в ліс з дідом на полювання... -На полювання? От же ж заздрю я тобі, Василю. Завжди мріяв побувати на полюванні. -Ну то чого ж мовчав? Давай я наступного літа домовлюся з батьками, і ти разом з нами до села поїдеш. -Ой, яка гарна ідея! Але, напевно, мої батьки не зрозуміють. -Не переймайся, мої батьки поговорять з ними щодо цього. -Ну то добре. Велике Ну все, я побіг на урок. До зустрічі! -До зустрічі, Сашко!
-Привіт. -Привіт! -Де відпочивав на канікулах? -В селі у бабусі, а ти? -Я відпочивав на чорному морі. -В як тобі? Сподобалося? -Звісно! Там дуже гарно. Величезне море, навколо пісок, свіже повітря та багато іншого. Море чисте. В ньому дуже весело плавати з новими друзями. Домівки дуже красиві та затишні. Було дуже весело. А як тобі в селі? -Було дуже цікаво. Там були корови, свині, собаки, коти, вівці і так далі. Я до бабусі, грався з друзями, ходив на рибалку з дідусем. -Зрозуміло. Бувай! -Бувай!
Запорізький дуб — пам'ятка первісних дубових пралісів Подніпров'я. Вік дерева нараховує приблизно 600—700 років. Знаходиться по вулиці Тараса Бульби — у північній частині Верхньої Хортиці, сучасного правобережного району Запоріжжя біля притоку річки Верхня Хортиця.
В перші роки росту (орієнтовно, 13-14 століття) дубок був позбавлений верхівки, і на висоті 1-3 метрів у нього з'явилися відгалуження. Можливо, саме тому дерево збереглося від вирубки в 19 столітті.
Станом на 1979 рік обіймище стовбура становило 6,32 метри, діаметр крони — 43 метри, а висота — 36 метрів.
Продовж кількох післявоєнних десятиліть Запорізький дуб мав доглядача — Нечипора Дейкуна. Він був знайомим Яворницького, приймав участь в його експедиціях, також був ветераном війни, а після неї присвятив своє життя догляданню, збереженню і популяризації Запорізького дуба.
Ще в 1970-х спеціалісти вважали, що дуб у розквіті сил. Він плодоносив раз на два роки, даючи до чотирьох центнерів жолудів.
Однак в 1990-х дуб майже весь засох і оголився, живою залишилася лише одна гілка. На поверхні стовбура з'явилися ходи стовбурових шкідників, грибок і численні тріщини, що призводить до підвищеної ламкості дерева. Існують версії, що це відбувається від підвищення грунтових вод або просто старіння дерева.
2001 року біля Запорізького дуба відкрито історико-культурний центр «700-річний Запорізький дуб».
З 2002 року розпочато роботи зі збереження пам'ятки.
У 2010 році Запорізький дуб став призером Всеукраїнського конкурсу «Національне дерево України», посівши 1 місце в номінації "Історичне дерево України"