Моя родина не дуже велика, але і не маленька: тато, мама, я, брат і сестра. Ми живемо в Києві. Моїй мамі 43 роки, вона стоматолог. Моєму батькові сорок п’ять років, він перекладач, працює у видавництві. Моїм юатькам дуже подобається їх робота.
Мене звати Антон, мені 15 років. Я ходжу в гімназію. Мої улюблені уроки – англійська та іспанська. Я люблю іноземні мови, як і мій тато, тому хочу бути усним перекладачем. Після закінчення школи я вступатиму в Київський університет іноземних мов.
Моїй старшій сестрі Каті дев’ятнадцять років, вона навчається у Київському національному університеті і хоче бути археологом. Вона захоплюється історією і археологією. Влітку вона їздить на розкопки древніх міст, таких як Ольвія, Херсонес та інші.
Моєму молодшому брату Саші 8 років, він ходить до школи. Він полюбляє проводити час на відкритому повітрі, нрати в комп’ютерні ігри і дивитися телевізор.
Мої бабуся і дідусь – пенсіонери. Вони проводять багато часу на присадібній ділянці, виращують овочі і фрукти.
У нас дружня родина і ми завжди допомагаємо один одному. Кожен член сім’ї – мій найкращий друг. Я дуже люблю свою сім’ю.
Зустрілися два гарні,красиві птахи,однин говорить:
-Мені вже потрібно,летіти в теплі краї,холодно стає
-А я сьогодні подумав,що перезимую тут,не буду летіти в теплі краї-додав другий
Перший говорить:
-Та як ти тут зимувати будеш?Ти замерзнеш,і згинеш від голоду
-Я цим не буду перейматися,може мене хтось підбере додому-сказав другий птах
-Якщо ти зараз з нами не полетиш ,ти знаєш ,що буде.Але,вирішуй сам.-сказав перший птах
-Знай,якщо я так вирішив то так для мене краще-відповів другий птах
-Ну добре.Бувай!Мені вже час-сказав перший ,і полетів у далеку дорогу
-Не забувай мене!-Крикнув другий птах
Объяснение:
Мені дуже подобається байка Г. Сковороди "Голова і Тулуб". У ній письменник порівнює людей, які вихваляються зовнішнім, та тих, хто збагнув неоціненність та важливість внутрішнього світу людини. Пихатий Тулуб вихваляється перед Головою своєю одежею, своїми розмірами і своїм нібито важливим значенням, тоді як Голова розуміє (на те вона й голова!), що одяг та пиха не роблять людину людиною. Як казали давні римляни, борода не створює філософа. Тобто зовнішні риси не варто ставити вище за внутрішні, духовні. Цікавою видалась мені і байка "Жайворонки", схожа за проблематикою. Досвідчений Жайворонок каже: "Не той орел, хто літає, а той, хто легко сідає..." Про значення титулів (точніше майже повну відсутність того значення) розповідає нам байка "Олениця та Кабан", у якій Кабан став бароном, проте залишився "свинею" — як в прямому, так і в переносному значенні... Прекрасну філософську ідею сродної праці Г. Сковорода висловив і у байці "Бджола та Шершень"
До появи байок Г. Сковороди в тогочасній українській літературі байки існували лише як елемент інших великих творів. Григорій Сковорода створив настільки яскраві приклади цього жанру, що їх самобутність не викликала жодного сумніву! У своїх байках Сковорода алегорично висловлює основні ідеї своєї філософії: ідею сродної праці, необхідність цінувати духовне вище за матеріальне, ідею самопізнання та духовного вдосконалення людини, роздуми над проблемами виховання та самої сутності людського життя. Це такі важливі питання! Як же філософ зміг втілити їх в такому, на перший погляд, розважальному жанрі, як байка? Насамперед він майстерно добирав сюжети для своїх байок. В образах тварин, птахів, рослин ми одразу ж впізнаємо певні риси людської вдачі, певні типи людей. Тому читач отримує одразу "два в одному": і цікавий сюжет, і повчальний зміст. Для досягнення більшого виховного ефекту Г. Сковорода ділить байку на дві частини: в одній він викладає сюжет, у другій — мораль до цього сюжету, пояснення та підтвердження тих думок, що вже самі на в уважного читача. Повчальну частину сам письменник назвав "сила". І дійсно, байки Сковороди мають надзвичайну силу: силу очищувати людей, змінювати на краще їхні душі, виправляти їхні життєві принципи...
У мене дуже дружня і щаслива родина. Ми всі допомагаємо один одному і намагаємось ніколи не сварити. Тато любить читати книжки і розповідати всім цікаві історії, а мама готує найсмачніші страви у світі. Я дуже люблю своїх батьків, за те що вони ніколи не сварять мене, навіть якщо я винна, а лише пояснюють помилку, а я в свою чергу намагаюсь більше ніколи її не посторювати.
Родинне тепло для мене є найсвятішим: воно зігріває і дарує радість. Я завжди відчуваю на собі батьківський захист і це дає мені впевненість кожного дняⒶ.