1. Впало покосами літо, пахне у хаті травою. 2. Подивилась, ясно заспівали скрипки. 3. Світали ночі, вечоріли дні. 4. Усе ясно, великого бажання вчитися ти не маєш. 5. Небо зоряне, завтра дощу не буде. 6. Продержало з тиждень, морозом земля заклякла, як кістка. 7. Хмара грізно суне, на місто темна тиша опадає в річку. 8. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. 9. І чується, десь пісня гаєм ходить. 10. У душі хлопець не покоївся, весна видалася засушливою. 11. Глянь, моя милазорі повисли над Дніпром. 12. Віз ламається, чумак розуму набирається
жили в країні морфології два сусіди: дієслово та прислівник. добре вони жили, дружно, сім'ями товаришували. і була у дієслова красуня донька, а у прислівника – син богатир. і от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися. народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. а від матері – вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники). довго думали батьки над іменем для свого нащадка. мати підкреслювала, що її син – особлива форма дієслова, але й прислівник заявляв про свої права. і врешті-решт вирішили вони назвати сина дієприслівником.
Объяснение:
1. Впало покосами літо, пахне у хаті травою. 2. Подивилась, ясно заспівали скрипки. 3. Світали ночі, вечоріли дні. 4. Усе ясно, великого бажання вчитися ти не маєш. 5. Небо зоряне, завтра дощу не буде. 6. Продержало з тиждень, морозом земля заклякла, як кістка. 7. Хмара грізно суне, на місто темна тиша опадає в річку. 8. Сонце заходить, гори чорніють, пташечка тихне, поле німіє. 9. І чується, десь пісня гаєм ходить. 10. У душі хлопець не покоївся, весна видалася засушливою. 11. Глянь, моя милазорі повисли над Дніпром. 12. Віз ламається, чумак розуму набирається