- Привіт, Оксано!
- Привіт, Альонко! Як ся маєш?
- Добре, у мене тепер є справи, тож нудьгувати ніколи! А в тебе?
- Міркую, чим би таким зайнятись, цікавим і корисним водночас… Вибач, а які це в тебе справи з’явились?
- Я навчаю свого двоюрідного брата української мови!
- Та не може бути! Ти ще сама маленька!
- Так, але він молодший від мене. До того ж я добре знаю українську мову і завжди на уроках отримую вищі бали!
- А твій брат зовсім не знає української мови?
- Зовсім! Мої дядько та тітка, його батьки, переїхали сюди з Білорусі, з міста Гомеля, місяць тому. А Сашко вивчав в школі лише білоруську мову!
- Але ж білоруська мова, здається, схожа з українською?
- Це тільки так здається, але насправді слова вимовляються інакше! І орфографія зовсім інша!
- І яким чином ти навчаєш Сашка української мови?
- Поки що дуже просто. Я показую йому предмети та кажу, як вони називаються українською. Він повторює, а потім повинен мені скласти речення з цими словами.
- А ти пробувала давати йому читати українські тексти?
- Так, але він так кумедно читає, що я не можу втриматися від сміху! Начебто хтось узяв та перекрутив усі слова!
- Альонко, мені здається, що я можу до тобі навчати Сашка української мови. У мене є кілька цікавих ідей щодо того, як можна організувати уроки. А також я точно не буду сміятися, коли він стане читати.
- Оксанко, я так вдячна тобі! Ти собі не уявляєш! Мені так потрібна до
- Нема за що! Ну, я побігла! Коли мені до вас прийти?
- Можна завтра о п’ятій, Сашко якраз буде у нас.
- Ну, тоді до зустрічі!
- До зустрічі! Ще раз красно тобі дякую! Побачимось!
1.Зруйновані часом пам'ятки слід зберігати в такому вигляді, у якому вони дійшли до нас.
2. Вода затянута тремкими скалами була схожа на застигле шумовиння.
3.Слід звіра , кимось зламана гілка чи зім'ята трава , попіл на місці недавнього вогнища стають добре зрозумілими знаками.
4. Груша, неначе на злість, ще більше розрослась вшир і вгору, вона уродила і стояла як облита.
5. Вийди, кохання, працею заморене хоч на хвилиночку в гай!
6. Вдумливий, розважливий він був безмежно добрий до тих, кого любив, кому вірив.
7. Цвіте земля задивлена в свободу.
8. Жнива щороку мали свою пору освящену святами, овіяну піснями.
9. Обліплений снігом берест так злився з усім білим навколишшям, що Сашко відразу його не помітив.
10. Вулицею проїжджав віз, запряжений парою ще добрих коней.