Ось вже місяць космічний човен мандрує по безкрайому космосу. Нарешті зупинка. Нова планета. Щось вражаюче і загадкове. Один з космонавтів наважився оглянути невідоме оточення. Він ходив довгих три годи. Уважно придивлявся. Прислухався до всього. Все здавалось таким чужим і далеким серцю. Він стомився і почав сумувати. Побачивши не далеко від себе невеликий кам"яний насип він вирішив зупинитися і відпочити. Комонавто важко присів на гаряче каміння і сумним поглядом озирнувсь навколо. Якась пустка і нічого більше. Час минав швидко. Космонавт вирішив поврнутися. Коли він підійшов до човна, то зустрів таких же сумних друзів. Всі разом вирішили якомога швидше летіти назад, бо зрозуміли - рідніше рідної землі і в усьому космосі не знайдешⒶ.
Космонавт вирішив полетіти у космос. Прилетівши на якусь не знайому планету, він пішов її обглянути. Ходов він довго поки не стомився. Повернувся в свій корабель, відпочивши, пішов обглядувати далі цю планету.
Мої батьки — прихильники здорового життя. І коли ми виїжджаємо за місто, багато уваги приділяють фізичній активності. Батько з мамою бігають кроси вздовж річки, купаються до пізньої осені. Звісно, й мене намагаються привчити до цього. Я відмовлявся(-лася) купатися восени. Але коли почув(ла), що Даринка Лисенко, моя сусідка по квартирі, кутається з батьками в ополонці, я теж зацікавився(-лась). І ось у жовтні ми виїхали з батьками на беріг річки. Погода була чудова: сонечко пригрівало, наче у серпні, тільки жовте листя нагадувало, яка зараз пора року. Батьки мої дуже здивувалися, коли я почав(ла) розминатися без нагадування. Потім пробіг(ла) разом з ними деяку відстань. Найбільше здивувало їх моє бажання викупатися. Мама не на жарт сполохалась і сказала, що категорично забороняє мені навіть наближатися до води, запевняючи, що для купання у таку пору треба готуватися ще влітку. Але батько несподівано підтримав мене. Що сказати? Вода мене обпалила. Був я в річці лічені хвилини, але наступного дня не міг(не могла) піднятися з ліжка, щоб піти до школи. Мене трусило, мабуть, від температури, з носу лило, з очей капали сльози. Звісно, почав(ла) кашляти. Поки я одужував(ла), у мене був час, щоб все обміркувати. Одного мого бажання зрівнятися з Даринкою Лисенко замало. По-перше, мама має рацію: загартовування треба починати влітку. По-друге, треба готувати своє тіло не тільки для холоду, але і для серйозних фізичних навантажень. Попри все моє бажання я не міг(не могла) пригадати, коли я востаннє робив ранкову зарядку. Я не любив(не любила) бігати на уроках з фізкультури. По-третє, щоб досягти мети, треба чітко дотримуватися режиму, розпорядку дня. Не сидіти до пізнього вечора біля комп'ютера або телевізора, а вийти перед сном подихати свіжим повітрям, лягати спати в один той самий час. Тоді не треба буде мене будити вранці з такою наполегливістю, як мама. Даринка займається в секції боротьби — це у дівчат вважається дуже модним захопленням. А я дивлюсь спортивні змагання лише по телебаченню, сидячи у своєму улюбленому кріслі і поїдаючи цукерки. Треба сказати, що я здолав(ла) свою застуду швидко. Я став(ла) іншою людиною. Я почав(ла) змінюватися. Я з повним правом можу назвати себе прибічником здорового життя.
Будь-який український школяр знає, що Київ — столиця нашої Батьківщини, України.Колись він був також матір’ю всіх російських міст, і названий так на честь князя Кия.Існує легенда, що Київ заснований трьома братами: Києм, Щеком і Хоривом та сестрою Либіддю як центр племені полян. Названий на честь старшого брата.Сьогодні Київ — це не тільки велике українське місто, а й крупний транспортний вузол. У ньому є залізні і шосейні дороги; річковий порт; міжнародний аеропорт в Борисполі. Місто також є крупним центром машинобудування, металургії, легкої та поліграфічної промисловості. З 1960 року в Києві діє метрополітен , що складається з 3 ліній, загальна його довжина — 56,5 км.Наша столиця — велике місто, в якому є безліч вулиць, скверів, будинків, площ, музеїв, театрів, шкіл, університетів, лікарень, магазинів. У Києві життя стрімке і непередбачуване, але, якщо хочеться тиші, можна прогулятися в парку, сквері, помилуватися знаменитими київськими каштанами, подивитися на пам’ятники Т. Г. Шевченку, Богдану Хмельницькому, або Золоті Ворота.Київ —- один з найбільших на Україні центрів науки й освіти. У Києві величезна кількість шкіл, гімназій, ліцеїв, близько 70 Вузів.Є багато цікавих історичних фактів про Київ. Загальновідомий факт, що, починаючи з IX сторіччя, Київ був важливим центром інтелектуального розвитку Східної Європи. І, починаючи з кінця XVII сторіччя, Києво-Могилянська академія підготувала багато відомих учених.Ми пишаємося цим красивим і величним містом. І з упевненістю вважаємо, що Київ — місто незвичайне. Найвідомішими місцями Києва є центральна вулиця міста Хрещатик і Андріївський Узвіз. На них завжди багато туристів, які фотографують, купляють сувеніри, або просто балакають з жителями столиці. І їм є що розповісти про рідне місто!Особлива гордість киян-це головна вулиця Києва — Хрещатик. її довжина — 1,2 км, напрям — з півночі на південь. А закінчується вона не менш відомою Бессарабською площею. Назва вулиці походить від Хрещатого Яру (тобтоперехрещеного поперечними балками-ярами). У документах XVII століття вся ця місцевість називалася Хрещатою Долиною. З кінця 1990-х pp. у вихідні і святкові дні рух автотранспорту по Хрещатику заборонений — вулиця стала пішохідною.Київ справедливо називають одним з найзеленіших міст миру (а колись він вважався найзеленішим), І це недаремно. Отже ліси, паркі і сади складає більше половини його площі. На території міста знаходяться два ботанічні сади. А знамениті київські каштани, які розкішно квітнуть в травні, а іноді і двічі в рік: навесні і осінню, стали одним з символів міста.Вулиці і площі, бурхливий рух транспорту, красуня-річка — все це надихає і радує погляд будь-якого гостя або жителя цього міста. Звичайно, тут багато машин,що отруюють повітря красуні-столиці, та у кожного є можливість відправитися на берег Дніпра. Це прекрасне місце для відпочинку чи роздумів. Звідси відкривається дивний вигляд на велику і прекрасну річку, а ландшафтні парки надзвичайно красиві. Можна годинами милуватися красою ліній Софійського Собору, або витонченими церквами Києво-Печерської Лаври, вигляд на які в усьому блиску позолоти її куполів відкривається при в’їзді до старішої частини міста через міст Патона. У такі хвилини здається, що вічність прийшла до тебе назустріч, щоб розповісти секрети покою і волі. Таким місто було здавна… І ще більш красиве в наші часи.
Ось вже місяць космічний човен мандрує по безкрайому космосу. Нарешті зупинка. Нова планета. Щось вражаюче і загадкове. Один з космонавтів наважився оглянути невідоме оточення. Він ходив довгих три годи. Уважно придивлявся. Прислухався до всього. Все здавалось таким чужим і далеким серцю. Він стомився і почав сумувати. Побачивши не далеко від себе невеликий кам"яний насип він вирішив зупинитися і відпочити. Комонавто важко присів на гаряче каміння і сумним поглядом озирнувсь навколо. Якась пустка і нічого більше. Час минав швидко. Космонавт вирішив поврнутися. Коли він підійшов до човна, то зустрів таких же сумних друзів. Всі разом вирішили якомога швидше летіти назад, бо зрозуміли - рідніше рідної землі і в усьому космосі не знайдешⒶ.