Цілком справедливим буде твердження, що вміння чесно оцінювати себе, готовність визнавати власні недоліки й помилки є засадничими принципами, якими має керуватися людина в сучасному світі.
Спробую аргументувати виправданість такої думки. По-перше, уміння чесно оцінювати себе є важливим регулятором стосунків з іншими людьми. Неправильне уявлення про свою особистість породжує розчарування і внутрішні конфлікти. За завищеної самооцінки в людини часто виникає зневажливе ставлення до інших осіб, нетерпимість до чужої думки, прояви зарозумілості й зазнайства.
По-друге, чесність із собою дає змогу зберігати душевний спокій, правильно співвідносити свої можливості й досягнення, ставити лише ті цілі, які можна досягти, аби стати успішним.
Згадаймо Степана Радченка – головного героя урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Хлопець прагне підкорити місто, відчуває в собі здібність до літератури й жагучу потребу визнання власного таланту. Викривлене певною мірою сприйняття своєї особистості призвело до того, що Степан, зруйнувавши стосунки з багатьма людьми й утративши стійкі орієнтири в житті, залишається на самоті із роздвоєністю в душі.
Прикладом людини, яка, реально оцінюючи свої сили й можливості, змогла здійснити бажання нації й потреби державності, є постать Богдана Хмельницького. Він спромігся легітимізувати свою владу й налагодити міжнародні відносини з низкою європейських країн. Саме з Б. Хмельницьким пов'язане становлення української держави. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні придніпровських земель від ярма польських магнатів, збереженні української мови й культури.
Отже, успіх у житті багато в чому залежить від самооцінки. Реальне сприйняття людиною себе впливає на вибір життєвих цілей і на результати, яких вона досягає.
Що подарувало нам сьогодення? Залежність від грошей, модернізацію суспільства, масову еміграцію за океан… Скільки віків український народ домагався права на відкрите існування?! Ми пройшли через війни, тортури, усілякі «Емські укази», революції, голод… І тепер, коли на дворі XXI століття, ми відлучаємося від свого коріння і орієнтуємося на уніфіковану й стандартизовану «масову культуру». Прикро, що навіть у сільській місцевості, де в побуті й заняттях населення збереглося чимало традиційного, зараз царить урбанізація. Чи не парадокс, що син звичайного хлібороба не вміє працювати на полі, а дочка прясти і вишивати?І де ж поділася та любов до землі, яка раніше давала можливість вижити нашим предкам? Прикро, що люди забувають духовні традиції, народні звичаї, пісні, одяг…Адже не кожна країна у світі може похвалитися такими скарбами! Не кожна має таку духовну спадщину! Традиційна етнокультурна інформація може зберігатися тільки передаючись від покоління до покоління, несучи в собі коштовний вантаж. Звертання до традицій не означає нехтування можливостей сьогодення. Тільки осмисливши минуле, дізнавшись витоки своєї культури та історії, можна не тільки чіткіше зрозуміти сьогодення, а й правильно обрати шлях розвитку.
1. Для того, щоб дістатися пункту призначення, ми їхали поїздом 24 години. 2. Що б не сталось, я завжди залишусь для нього вірним товаришем. 3. Вчителька казала тихо, проте ми вловлювали кожне її слово. 4. Іванко розповів про те, як піднятися на Говерлу. 5. Якби я був художником, то намалював би цю величну природу Карпат. 6. Ой, як би зрадів мій братик, коли б дізнався, що на свято ми подаруємо йому робота. 7. Погода на морі була спекотна, зате вночі піднімався вітер. 8. Я люблю братика за те, що він завжди залищається щирим та відданим.
Объяснение:
Цілком справедливим буде твердження, що вміння чесно оцінювати себе, готовність визнавати власні недоліки й помилки є засадничими принципами, якими має керуватися людина в сучасному світі.
Спробую аргументувати виправданість такої думки. По-перше, уміння чесно оцінювати себе є важливим регулятором стосунків з іншими людьми. Неправильне уявлення про свою особистість породжує розчарування і внутрішні конфлікти. За завищеної самооцінки в людини часто виникає зневажливе ставлення до інших осіб, нетерпимість до чужої думки, прояви зарозумілості й зазнайства.
По-друге, чесність із собою дає змогу зберігати душевний спокій, правильно співвідносити свої можливості й досягнення, ставити лише ті цілі, які можна досягти, аби стати успішним.
Згадаймо Степана Радченка – головного героя урбаністичного роману Валер’яна Підмогильного «Місто». Хлопець прагне підкорити місто, відчуває в собі здібність до літератури й жагучу потребу визнання власного таланту. Викривлене певною мірою сприйняття своєї особистості призвело до того, що Степан, зруйнувавши стосунки з багатьма людьми й утративши стійкі орієнтири в житті, залишається на самоті із роздвоєністю в душі.
Прикладом людини, яка, реально оцінюючи свої сили й можливості, змогла здійснити бажання нації й потреби державності, є постать Богдана Хмельницького. Він спромігся легітимізувати свою владу й налагодити міжнародні відносини з низкою європейських країн. Саме з Б. Хмельницьким пов'язане становлення української держави. Його внесок в історію рідного народу полягає у визволенні придніпровських земель від ярма польських магнатів, збереженні української мови й культури.
Отже, успіх у житті багато в чому залежить від самооцінки. Реальне сприйняття людиною себе впливає на вибір життєвих цілей і на результати, яких вона досягає.
НАДІЮСЬ ПОСТАВ ЛУТШИЙ ОТВЕТ