Хотинська фортеця — середньовічна укріплена фортифікаційна споруда у Хотині (Чернівецька область, Україна), збудована на межі XIII–XVIII століть на місці руського городища (Х—ХІІІ). Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1] У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ. Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость. У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2] В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3] 12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4] За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».
Неможливо надивитись. Багато квітів росте там: маки, чорнобривці, кульбаба, конвалія... Але найбільше виділяється височезний старий дуб, який манить своєю крастою. У спеку під ним можна добре відпочити, поспати, що неоднаразово робили діти. А коли заходить сонце все поле перетворюється на арену чародійства! Кожна рослинка і височезний дуб переливаються у різні кольорові гамми, неначе веселка у глибокому синьому небі. Десь тут, ховається від сварки, побиття, Тарас. Сівши з пезликом, фарбами і бумагою в руках, творить він нову неперевершену картину. Це не просто витвір,-це шедевр. Його рука ходить легко і вільно по листку бумаги, малюючи. А картина витончена, "смачна". Цей хлопчина, навіть, не запідозрює, яку велуку роль зіграє в українській літературі, який великий стрибок Тарас зробить у ній. Я, справді, дуже гордий, що пишу про таку велику людину. А в Моринцях настала ніч. Навкруг повна тишина, тільки маленька зозуля розриває її на частинки. Село заграло новими барвами..ні, воно не здається похмурим. Все навколо загадкове, ніби чекаюче своєї відгадки. Це чарує всіх, хто побачить його.А дуб, у свою чергу, здається порталом в інший світ, такий же загадковий... Кожне місце чарівне по своєму, красиве. Тільки людина, яка справді любить, шанує свій рідний край зможе відкрити це неперевершене творіння природи.
Ця твердиня на правому березі Дністра була однією з наймогутніших у тогочасній Східній Європі, важливим оборонним і торговельним пунктом.[1]
У списку руських міст далеких і близьких (XIV) згадується як Хотѣнь на Днѣстрѣ.
Після занепаду Руської держави та Руського Королівства, Хотинська фортеця перебувала в юрисдикції багатьох державних утворень — Королівства Польського, Молдовського князівства, Османської та Російської імперій. В цей період вона стає відомою й під іншомовними назвами: пол. Тwierdza Chocim, рум. Cetatea Hotin, тур. Hotin Kalesi, рос. Хотинская крепость.
У ХІХ ст. твердиня втратила своє стратегічне значення, і 1856 її було скасовано як військовий об’єкт.[2]
В 1960-тих комплекс споруд фортеці отримав статус пам'ятки архітектури (ох.№803).[3]
12 жовтня 2000 утворено державний історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця».[4]
За підсумками всеукраїнської акції, Хотинську фортецю визнано однією з «семи чудес України».