ответ:
- привіт, марусю! куди ти поспішаєш?
- привіт, світлано! я йду на зустріч з одним хлопчиком, з яким познайомилась в інтернеті.
- марусю, так не можна робити!
- чого?
- та це ж зовсім незнайома людина. ти ж не знаєш, хто сидить по той бік монітору. можливо, це заманив тебе у пастку злочинець.
- ой, як страшно! я навіть не додумалась. тоді я нікуди не піду.
- правильно. ти хоч свою адресу не повідомляла або якісь інші особисті дані?
- ні, слава богу. ми розмовляли телефоном. тому я й повірила.
- треба знати певні правила спілкування телефоном і в інтернеті із незнайомцями. нікому не можна довіряти та необхідно дбати про свою безпеку. в режимі онлайн так багато шахраїв та злочинців.
- і тобі, подружко. може пройдемося?
- підемо!
Відповідь:
У мене невеличка світла кімната з приємними світло-сірими шпалерами. На всю стіну — величезне вікно, через яке до кімнати зранку заглядає сонечко. Посеред приміщення — круглий стіл коричневого кольору, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола — два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в надрах якої зберігаються справжні скарби — книги. Ліворуч від шафи знаходиться ліжко, дерев'яне, невисоке, з різнокольоровими маленькими подушечками. Біля вікна стоять журнальний столик, крісло і торшер. Це мій улюблений куточок, тут я довгими зимовими вечорами читаю або малюю. Підлога застелена темно-червоним із вигадливими візерунками килимом.
Моя кімната затишна, привітна, світла.
Пояснення: