Як я до батькам?
Наше життя сповнене усіляких завдань, перешкод, які, іноді, нелегко подолати власноруч. Тому мати людину, яка підставить своє плече в скрутну годину, справді потрібно. Нас навчають допомагати з самого дитинства, адже доволі часто малеча робить це з більшою наполегливістю та завзятістю, аніж більш дорослі діти. Звичайно, я теж маю певні обов'язки і намагаюся допомагати своїм батькам.
По-перше, я завжди слідкую за порядком у власній кімнаті, а також маю наглядати за станом кімнати моєї молодшої сестри, щоб не турбувати мати. Також, я люблю готувати, а тому до поратися на кухні, або роблю сюрприз батькам, готуючи якийсь смачний десерт. Це найкращі емоції, коли відчуваєш, що твої рідні радіють, а також саме ти зробив так, щоб підняти їм настрій. Я не в змозі заробляти гроші, але намагаюся не завдавати шкоди батькам та взагалі не турбувати їх через дрібниці. Також я вважаю, що до може бути не тільки фізична, а й психологічна: я часто кажу своїм рідним, що вони справді близькі для мене люди, а також те, що без них я, наврядчи, змогла жити щасливо.
Отже, неважливо наскільки корисною чи об'ємною була твоя до Адже, поміркуйте самостійно, що головне відчуття людиною, котрій ти допомагаєш, підтримки та розуміння того, що в цьому світі існують люди на яких можна покластися. Я хочу бути тією самою людиною, на яку можна покластися ї бути впевненим, що вона тебе не підведе!
На картині Кустодієва Бузок ми бачимо молоду жінку з маленькою дівчинкою на руках. Вони прогулюються біля великого дерев'яного будинку, пофарбованого в світло-коричневий колір. Під яскравими променями весняного сонця будинок виглядає помаранчевим. Поруч з ним знаходиться обгороджений парканом палісадник. Уздовж сірого дерев'яного паркану посаджений чагарник. На одному з кущів розпустилися рожеві квіти. Внизу на землі росте густа зелена трава. Відразу за парканом можна побачити високий квітучий кущ бузку. Розлога крона підноситься над різьбленою дерев'яною огорожею. Саме посеред цієї пишної зелені художник зобразив свою дружину і маленьку доньку.Молода жінка одягнена в білосніжну довгу сукню з тонкої тканини. Звужене на талії, воно підкреслює струнку витончену фігуру. Пишна спідниця з воланами надає їх власниці красивий силует. Такий одяг носили світські дами в кінці дев'ятнадцятого, початку двадцятого століття. Жінка дбайливо притискає до себе дочку, тримаючи її обома руками. На малятку
Объяснение:
вот держи это по картине сирень
Чутки про мою смерть перебільшені», — такі телеграми отримали газетярі від автора, на якого надрукували некролог (повідомлення про смерть). Звичайно, це був сам Марк Твен — неперевершений гуморист свого часу. Він і справді ледь не загинув — потрапив в автокатастрофу, але вижив. Він живий і дотепер! Мільйони дітей читають його твори і сміються, вгадуючи у тому чи іншому героєві себе, а дорослі просто повертаються у власне дитинство. Таке диво робить книга Марка Твена «Пригоди Тома Сойера» (вийшла у 1875 році), яку автор замислив як пародію на чемних дівчаток і ввічливих хлопчиків.
Продовження історій про Гекльберрі Фіна і Тома Сойера письменник напише лише через десять років. І зараз залишаються популярними такі твори Марка Твена, як повість «Принц і злидар», повість «Жанна Д’Арк», роман «Янкі при дворі короля Артура», сатиричні та гумористичні оповідання.
Історія про двох хлопчаків — вигадника і фантазера Тома Сойера та його вірного друга та зброєносця Гека Фіна — захоплювала не одне покоління читачів. Дуже мало знайдеться дорослих, які б не читали «Пригоди Тома Сойера». Ця повість належить до тих книжок, які читають у дитинстві і перечитують у дорослому віці, знаходячи дотепи, що загубили через дитячу нерозважливість.
Ця книга — різноманітна та багатобарвна — вміло написаний твір і одночасно пародія на «страшні» дитячі книжки. Це розповідь про людей, які живуть у провінції, вони заражені нудьгою, святенністю, дурними забобонами, але разом із тим — це поема про доволі добрих людей.
У творі Марка Твена (Семюела Клеменса) «Пригоди Тома Сойера» йде мова про хлопців, яких пригнічує школа та церква, але все ж таки їм вдається жити вільним і щасливим життям.
У Тома немає батьків, але є тітка, сестра його матері, яка любить його і піклується про нього. Тітка Поллі завжди переймається, якщо покарає Тома, або якщо не покарає, бо на неї впливає закон тих часів: «жаліючи дитину, ви губите її». Та навіть коли вона карає Тома, Том вибачає їй, знаючи, що тітка ніколи не робить цього через злість або ненависть.
Іноді тітка змушує Тома працювати у вихідні, щоб хоч якось покарати його. Але Том відкриває для себе один із найважливіших законів життя — працю легко можна перетворити на захоплення, якщо просто змінити до неї своє ставлення. Фантазія і винахідливість Тома завжди допомагають влаштувати яскраву виставу з кожної справи, за яку він береться. Наприклад, фарбування паркану він перетворює на відпочинок, до того ж отримує за це «платню» («капітали» всіх хлопців, до того ж яблуко від тітки і пряник, що прийшов до нього не зовсім праведним шляхом). Бути щасливим, оптимістом, незважаючи на всі життєві незгоди — це дар від народження, бо не можна навчити людину бути щасливою, і Том власноруч створює своє життя, своє щастя, даруючи іншим радість пригод.
Том і Гек — не нерозважливі шибеники. Хлопці допомагають людям і навіть рятують їх. Якщо б не невгамовність Тома, Беккі залишилася б у печері, якщо б хлопці не пішли на цвинтар, Мефа Поттера стратили б за злочин, якого він не коїв, якщо б Гек не покликав на до вдову вбили б.
Том неповторний — як би нам не хотілося, складно було б повторити його «подвиги», але ми бачимо в образах Тома та Гека власні риси, риси своїх друзів, винахідливих невгамовних фантазерів. Бо метою письменника було не тільки розважити хлопців та дівчат, але й «нагадати дорослим, якими вони були самі колись, що відчували, як розмовляли і в які дивні авантюри втрапляли».
Твори Марка Твена не обтяжують мораллю, яка «помахує куценьким хвостиком у кінці кожного твору», тому що, можливо, самі є моральними. І їх моральність полягає в тому, щоб жити вільно від забобонів і проблем, що нам нав'язують інші, весело і просто. І тоді прийде щастя — «будь простішим, і до тебе потягнуться люди». Але це лише одна думка з тисяч думок з цього приводу, тому що кожен з нас знаходить щось своє в цій книжці.