Особисто для мене, доброзичливість - повсякденна справа і я не вбачаю у ній нічого складного. Та є такі люди, що лише у певному суспільстві стають доброзичливими, і при цьому докладають багато зусиль. Іноді я замислююся над тим, що це за тип людей. Якщо ти з малечку любиш поважаєш людей, то своє ставлення до них проявляєш тільки у теплих відносинах, і важливим інструментом тут слугує доброзичливість. Та напевно є люди, що відштовхують від себе суспільство, через різні причини - можливо, хтось не вгодив чи образа затаїлася на серці. Через, здавалося, такі різні дрібнички ці люди замикаються у собі і не хочуть ділитися своїм добром з іншими. Для них доброзичливість стає чимось неосяжним і далеким. Я зовсім не розумію таких людей, і вірю, що цу нашому суспільстві їх небагато.
Багато людей задають собі питання : " Чи важко бути доброзичливою людиною?". Я думаю , що ні , бо , як кажуть, що посієш , то й пожнеш , тобто , якщо ти будеш добрим , ввічливим , то тобі це вернеться. А якщо навпаки- ти будеш злим , то ніхто не захоче бути до тебе милим , добрим . Доброзичливих людей поважають дорослі , з них беруть приклад малі , правдв ж приємно , коли тебе ставлять у приклад , одразу з"являється усмішка на обличчі , душа співає і радіє. У висновку можна сказати .що бути доброзичливи у твоїх же інтересах.
Дім-це місце де ми живемо,де все нам рідне.Після важкого дня чи прогулянки ми знову повертаємося додому.В моєму домі взимку завжди тепло,а влітку прохолодно.А як згадаю що вдома моє улюблене м'яке ліжко, затишне крісло,теплі килими на підлозі-сердце починає співати.В моєму будинку завжди затишно.Цього затишку моїй хаті придають різні дрібнички:книжкова поличка, невеликі статуетки,чайні сервізи,запах свіжої випічки,яку щойно принесли з пекарні.Саме тому я кожного разу поспішаю назад додому.