щоліта ми з батьками й моїм старшим братом приїжджаємо до дідуся в село. на околиці села стоїть ліс. ми з братом дуже любимо бродити по літньому лісі. брат уже майже дорослий, тому батьки відпускають нас удвох.
цього року, приїхавши до дідуся рано вранці, ми поснідали й одразу вирушили до лісової гущавини. там ростуть ялини, сосни, могутні дуби та інші дерева.
день видався чудовий. під соснами було прохолодно, пахло смолою і молодими березовими листочками. біля коренів дерев бігали мурашки. тут росли ніжні конвалії. їх білі, чисті, пахучі квіти були схожі на дзвіночки й полонили чудовим ароматом.
ми нарвали додому великий букет конвалій та пішли далі. проходячи крізь лісову гущавину, побачили в густій траві їжакову родину. коли ми наблизилися, їжачиха і маленькі їжачки завбачливо згорнулися в клубок. на тлі трави чотири клубочки виглядали майже непомітно, і ми вирішили їх не турбувати.
хаща була дуже густою, тому ми насилу вибралися на узлісся. там був невеличкий струмок. пити з нього ми не стали, але із задоволенням постояли в прохолодній блискучій воді. неподалік брат помітив на старому пні невеликого вужа. ми хотіли його впіймати, але вуж швидко заповз під лежачий поруч камінь. мабуть, там була нора.
на галявині, серед чагарників, ми побачили зарості лісової суниці. тонкому аромату і приємному смаку лісової суниці можуть позаздрити навіть кращі сорти садових сортів цієї рослини. багато пропадає в лісовій глушині запашних соковитих ягід малини, лохини, брусниці. а скільки росте різноманітних грибів! ось ховаються в траві міцні боровики. рожевіють мокрі сироїжки. у ялиннику ростуть слизькі грузді. на низьких пнях туляться одне до одного опеньки. ліс щедро пригощає своїми дарами. ми з братом не стали збирати гриби, бо не взяли з собою належної тари. набравши повний кошик суниці, ми звернули на вузьку стежку.
стежка нас на мальовничу галявину. припікало яскраве сонечко. густо синіло ясне небо. у траві цокотіли коники. легкий вітерець гойдав стебла дикої конюшини й ромашок. повз нас зигзагами пролетів великий яскравий метелик. раптовою появою ми злякали білку. кумедний вона звір! відчувши небезпеку, з блискавичною швидкістю злетіла на дерево. ось пронеслася над нашими головами строката малинівка. пташка сіла на струнку берізку і весело заспівала. насолоджуючись мелодійним співом малинівки, ми присіли відпочити на пеньок. вдалині побачили полохливого сірого зайця. плутаючи сліди, косий біг у бік хащі. вдалині закувала зозуля.
відпочивши, у гарному настрої ми з братом вирушили додому. прогулянка в лісі вдалася, ми чудово провели час. наступного дня домовилися піти по гриби. наш дідусь — досвідчений грибник, тому ми підемо разом з ним.
добре в лісі влітку!
Русский профессор-лесовод Фёдор Арнольд так писал более ста лет назад: «Мы в такой жe степени не можем жить без леса, в какой не можем обойтись без воды, земли, огня и воздуха, в какой мы не можем жить без хлеба. Лес – раб многих поколений. Он не забывает о своём великом назначении: немой свидетель сменяющихся пред ним событий, растущих нужд, страстей безумных, новых убеждений, он, как любящий отец семейства, припасает всё, что не взяла с него людская жадность, для поколений нарастающих, копит на чёрный день копейку, и не одна семья, не одна страна обязана своим благосостоянием, быть может, честью и жизнью, этой сбережённой лесом на чёрный день копейке». К сказанному можно добавить, что леса – самая большая народная аптека. И то, что леса – это прибавка урожая хлеба на каждом гектаре два-пять центнеров. И то, что сейчас более половины населения земного шара живёт в деревянных домах…У многих российских народов, проживающих в лесных зонах, еще в глубокой древности сформировалось особое, трепетное, отношение к деревьям. Их изображениями расшивали одежду, деревья почитали, им поклонялись.Если бы вдруг деревья перестали расти, то тех лесов, что стоят на корню, нам хватило бы на двести с лишним лет. Но деревья растут, как и люди. Ежегодный прирост древесины превышает количество той, которую вырубаем. Из неё мы научились делать более двадцати тысяч предметов. Очень велико значение леса. Человек не мог оставаться к нему равнодушным. Радость, гордость, свою любовь, бережное отношение к зелёному другу русский народ выразил в бесчисленных пословицах и поговорках:- Май леса наряжает, лето в гости ожидает.- И лес шумит дружней, когда деревьев много.- Даже дуб в одиночестве засыхает, а в лесу живёт века.- Лес да цветы – земное царство, воздух в лесу – лучшее лекарство.- Лес и вода – родные брат и сестра.- Лес весной веселит, летом холодит, осенью питает, зимою согревает.Значение леса для человека прекрасно выражено в двух словах — "зеленый друг". Он не только источник разнообразного и ценного сырья, но и могучий страж здоровой географической среды, защитная одежда планеты, главный производитель кислорода и основной поглотитель углекислого газа. Лес — украшение Земли. Известно, что без пищи человек может прожить недели, без воды — дни, а без воздуха — лишь минуты. Недаром же бытует выражение: необходим как воздух.Сбережение живой природы, ее совершенствование умножает не только красоту мира, но и оборачивается пользой для человека, поскольку самого человека делает лучше. Лишь в полном единении с окружающим нас миром жизнь становится радостной и священной
Павутина
Объяснение:
Це є павутиною
Розгадка
Удачі