Батько: Богдан Мама:Валентина Молодша донечка :Юнона Старша донька: Аргана( сама придумала) Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу — Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг — Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато — Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати. Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос. — А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани. — Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки. — Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки. — Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан — Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться. — Краса: крикнув папа. та...: сказала Юнона — Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана — А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...
1.O земле, велетнів роди! (просте, спонукальне,окличне,односкладне, поширене, ускладнене) 2.Хіба є хто на землі крилатіший за людину? (просте, питальне, двоскладне, поширене, ускладнене) 3.Добре нам мати на світі хорошого друга, друзів — ще краще. (складне,розповідне,неокличне,односкладне, поширене, неускладнене) 4.Треба слову ніжності додати, щоб уміло друзів пригортати. (складне,розповідне,неокличне,односкладне,поширене,ускладнене) 5.Чи є слова, якими гоять рани? (складне,питальне, односкладне, поширене, ускладнене) 6.Товариство не для користі вибираю, а для душі. (просте, розповідне, неокличне, односкладне, поширене, ускладнене) 7.Поміж людьми, як кажуть, добре й нам. (просте, розповідне, неокличне, односкладне, двоскладне, поширене, ускладнене) 8.Колись мене назвав він братом, і слово це – як зірка у путі. (складне,розповідне, неокличне, двоскладне, поширене, ускладнене)
Одного сонячного ранку на території королівства мови трапився курйоз. Неждано-негадано з'явилися чужинці - дієприкметний та дієприслівник. Вони, б'ючи себе кулаками в груди, кричали, що прийшли в гості до своїх, до діда Дієслова та його дітей - сина Прикметника та онучки Обставини. Ті, в свою чергу, обурювалися, кажучи, що то нав'язана чужинцями думка і до цих диваків ніякого відношення не мають. Де ж таке бачено, щоб порядні прикметники та обставини відповідали ща якісь чужі запитання?! Пішли бідолашні на розсуд до королеви Граматики, ану ж, вона має знати відповідь у цій ливеій ситуації. Мудра правителька пояснила, що справді, колись давно у всіх потерпілих були спільні предки, тож вони є родичами. Присоромлені Дієслово, Прикметник та Обставина вибачилися, і навіть поступилися місцем у реченні. З тих пір Дієприкметник та Дієприслівник не зазнають поневірянь, та не всі народи їх прийняли, тому учні до цього часу роблять помилки. Та, чесно кажучи, то вже зовсім інша казка..
Батько: Богдан
Мама:Валентина
Молодша донечка :Юнона
Старша донька: Аргана( сама придумала)
Аргана приготувала вечерю і покликала сім’ю до столу
— Мамо, Тату, йдіть скуштуйте мій пиріг
— Так-так, дуже смачно пахне, ух: відповів тато
— Юнона , досить сидіти в телефоні , ходи до столу: мовила мати.
Всі почали вечеряти, пили чай , їли пиріг і насолоджувались моментом, близькі поряд. І раптом посеред хвилюючої тиші почувся голос.
— А ти говорила батькам, що їх викликають до школи?:тихенько пролунало з вуст Аргани.
— Що? Чому? Юнона, як завжди вдарила когось підручником?: говорила мати, почувши шепіт старшої доньки.
— Ні, я просто, просто... ; запинаючись було чутно від дівчинки.
— Ну, ми слухаємо : підняв брови вверх і доволі тихо сказав Богдан
— Наша прибиральниця боїться вужів, а я поклала його їй до відра , щоб повеселитися, а жіночка злякалась і впала на відро, випустивши вужа. Тепер у нашій школі поселилася сім’я повзаючих тваринок, яких більшість людей боїться.
— Краса: крикнув папа.
та...: сказала Юнона
— Агов, Богдане... : перебила дружина Богдана
— А , так Валю, а ну , я с тобою ще поговорю, от дівчисько , ремня на тебе немає...
Как-то так, честно говоря хз)