Це велика світла кімната. Навпроти дверей — три великих вікна. Через них до кабінету ллється сонячне світло, яке робить кабінет ще просторішим. На вікнах висять білосніжні тюлеві завіси. Інтер'єр кабінету незвичний. Виконаний він у стилі української світлиці. Чого там тільки немає! Але все так доречно. Стіни світлі, стеля теж. А панелі обшиті дерев'яними дощечками, на яких виконана різьба в українському стилі. Там і колосочки, і соняшники. Ці панелі дуже гарно пасують до полиць, теж різьблених, дерев'яних. Там їх аж три. На полицях стоять куманці, глечики, макітерки. Вони такі гарні. Зразу видно, що виготовлені хорошими гончарами і дуже давно.
На задній стіні розміщене невеличке декоративне віконечко з віконницями, крізь яке видніється картина сільського городу. А в червоному кутку -г ікона Божої Матері, прикрашена вишитим рушником. Над нею висить лампадка. Коли проводиться у школі свято, то її засвічують.
Біля цієї стіни розташована велика лава, на якій стоїть старовинна прялка, лежать рубель і качалка. Ще тут стоять праски, гребні та гребінки. По обидва боки малесенького декоративного віконечка висять вишиті рушники, яким по сто років.
З правого боку від дверей розміщені стенди з інформацією про українських письменників. На центральній стіні розміщена дошка. На ній ми пишемо.
Посередині кабінету стоять учнівські парти та стільці. Це наші робочі місця. Є ще вчительський стіл. Кабінет освітлюють лампи денного світла.
Так гарно в цьому кабінеті. Його інтер'єр підвищує настрій, спонукає до хорошої і творчої роботи. Це заслуга вчителя.
У дитинстві я мріяла мати домашню тварину, але батьки щоразу заперечували. І щасливим днем мого життя став той, коли я нарешті умовила їх узяти маленьку пухнату істоту. Цей день, напевно, я не забуду ніколи! Як я готувалася, як чекала прибуття в будинок нового члена родини! А коли побачила це створіння, то була в захваті: на мене дивилося щось мохнате з жовтими, великими, як блюдця, очима. З того дня в мене оселилася кішечка. Згодом вона перетворилася на красиву дорослу кішку, стала мамою, бабусею. Тепер я дивлюся на її онуків, що живуть по сусідству, і згадую їхню бабусю в дитинстві. Хоч вона вже й доросла, однак, коли розіграється, стрімголов бігає по квартирі, ганяється за іграшковою мишкою. Любить стрибати високо, просить погратися з нею: сяде біля дверей і нявкає, то на мене гляне, то на двері. Це означає: треба підійти, постукати по дверях вище, а вона постарається туди доплигнути. У кожної тварини, як і в людини, свій характер. Характер моєї улюблениці лагідний, вона розумна, легко піддається навчанню, допитлива. Коли наповняється ванна водою, сяде на грати і дивиться довго на воду, немов намагається щось зрозуміти. Є в неї одна чудова якість — вона дуже чуйна. Якщо чує розмову на підвищених тонах, миттю мчиться, зупиняється на порозі й уважно оцінює обстановку. Визначивши «агресора», підбігає до нього і злегка кусає за ногу. Нехай кажуть, що друг людини — собака, але я упевнена, що моя кішка — кращий друг, який ніколи мене не залишить у біді, буде захищати всіма силами й радіти разом зі мною. У спілкуванні зі мною вона виявляє ті почуття, що я марно очікувала від багатьох людей: відданість, безкорисливу любов, безмірну подяку лише за сам факт мого існування. Моя кішка майже не змінилася зовні. Іноді ми сідаємо з нею вдвох і починаємо згадувати той день, коли вперше зустрілися. Може, про це згадую лише я? А вона думає про своє? Але в її очах я бачу увагу і турботу. Щороку ми відзначаємо день нашої зустрічі. Я обов’язково пригощаю її чим-небудь смачненьким. Цього року ми відзначили цей день уже вшосте.
На задній стіні розміщене невеличке декоративне віконечко з віконницями, крізь яке видніється картина сільського городу. А в червоному кутку -г ікона Божої Матері, прикрашена вишитим рушником. Над нею висить лампадка. Коли проводиться у школі свято, то її засвічують.
Біля цієї стіни розташована велика лава, на якій стоїть старовинна прялка, лежать рубель і качалка. Ще тут стоять праски, гребні та гребінки. По обидва боки малесенького декоративного віконечка висять вишиті рушники, яким по сто років.
З правого боку від дверей розміщені стенди з інформацією про українських письменників. На центральній стіні розміщена дошка. На ній ми пишемо.
Посередині кабінету стоять учнівські парти та стільці. Це наші робочі місця. Є ще вчительський стіл. Кабінет освітлюють лампи денного світла.
Так гарно в цьому кабінеті. Його інтер'єр підвищує настрій, спонукає до хорошої і творчої роботи. Це заслуга вчителя.