А дзвін дзвонів краяв мою душу на тисячі шматочків болю. Саме там вперше у житті я зіштовхнулася з правдою війни - війни життя і смерті, війни почуттів...
Мені тоді було лише 8 років і дитяча підсвідомість поклала все побачене і почуте у закуток. Хоча, дивлячись новини по телевізору, ця ж сама підсвідомість будувала паралелі можливого з тим, що вже трапилося. Невже люди такі жорстокі? Невже таке може трапитися і з моєю родиною, країною? Невже тисячі життів - це лише статистика?
Вже в старших класах, читаючи Л. Толстого „Війна і Мир”, я почала зіставляти два поняття - війну та мир. Для мене війна та мир як ніч і день, як чоловік і жінка, як добро і зло. Поняття зовсім різні, але пов’язані невидимою ниточкою. Війна і мир - це одне ціле - як дві половинки яблука. Це як дві половинки обличчя: вони схожі і мало хто знайде різницю між причинами такої схожості, але посмішка правої половинки обличчя завжди заставляє рухатися м’язи лівої половинки. Так пов’язані мир і війна: війна все спустошує, мир все відновлює; війна знищує все живе, мир відроджує. Все розвивається в повній взаємозалежності, розвивається і доповнює одне óдне. Ніхто не буде сперечатися, що для того, щоб збудувати новий будинок, треба зруйнувати старий, зрівняти його з землею. Тільки так можна закласти рівний, міцний фундамент новобудови.
На вершині однієї гори у довгому чорному вбранні сиділа війна, в точно такому, але в білому вбранні, на іншій горі сидів мир. Вони вели наукову дискусію. Маленькі люди тихо гали за тим, відбувалося. Доля їх життів та душ залежали від результату дискусії.
Моя бабуся дуже хороша людина. Вона завжди піклується про мене, дає мудрі поради і до Мені з нею завжди хороше, тому що бабуся найрідніша людина для мене. У цьому році я святкуквав свій День народження. З*їхалися всі мої рідні, прийшли друзі та однокласники. Звичайно ж бабуся також приїхала до мене. Вона завжди пам*ятає про мене, тому і подарувала такий подарунок, про який я мріяв багато часу. Це справжня колекція для гри в піратів. Всі гості проявили свою вихованість і привітність, а я в свою чергу був люб*язним з ними.Бажали мені здоров*я та відмінних успіхів у навчанні. Ми святкували до пізньї ночі. Розійшлися тільки тоді, коли гості потомилися. Бабуся залишилася на ніч. Я вдячний її за те, що вона для мене справжній друг і порадник!
1. Поділіть слово на склади.2. Запишіть кількість складів і їх характер (закритий, відкритий), який з них наголошений.3. Запишіть слово звуками (зробіть звуковий запис).4. Поставте наголос у звуковому записі.5. Назвіть голосні звуки. Дайте їм характеристику (наголошені, ненаголошені).6. Назвіть приголосні звуки. Дайте їм характеристику: а) за дзвінкістю і глухістю; б) за твердістю і м'якістю. 7. Підрахуйте кількість звуків і букв у слові. Приклад фонетичного розбору слова Мороз [моро́з] мо - роз2 склади, 1-й відкритий, ненаголошений, 2-й закритий, наголошений.м - [м] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о ] - голосний , ненаголошенийр - [р] - приголосний, дзвінкий, твердийо - [о] - голосний, наголошенийз - [з] - приголосний, дзвінкий, твердий5 букв, 5 звуків
Мені тоді було лише 8 років і дитяча підсвідомість поклала все побачене і почуте у закуток. Хоча, дивлячись новини по телевізору, ця ж сама підсвідомість будувала паралелі можливого з тим, що вже трапилося. Невже люди такі жорстокі? Невже таке може трапитися і з моєю родиною, країною? Невже тисячі життів - це лише статистика?
Вже в старших класах, читаючи Л. Толстого „Війна і Мир”, я почала зіставляти два поняття - війну та мир. Для мене війна та мир як ніч і день, як чоловік і жінка, як добро і зло. Поняття зовсім різні, але пов’язані невидимою ниточкою. Війна і мир - це одне ціле - як дві половинки яблука. Це як дві половинки обличчя: вони схожі і мало хто знайде різницю між причинами такої схожості, але посмішка правої половинки обличчя завжди заставляє рухатися м’язи лівої половинки. Так пов’язані мир і війна: війна все спустошує, мир все відновлює; війна знищує все живе, мир відроджує. Все розвивається в повній взаємозалежності, розвивається і доповнює одне óдне. Ніхто не буде сперечатися, що для того, щоб збудувати новий будинок, треба зруйнувати старий, зрівняти його з землею. Тільки так можна закласти рівний, міцний фундамент новобудови.
На вершині однієї гори у довгому чорному вбранні сиділа війна, в точно такому, але в білому вбранні, на іншій горі сидів мир. Вони вели наукову дискусію. Маленькі люди тихо гали за тим, відбувалося. Доля їх життів та душ залежали від результату дискусії.