- як добре, що якийсь мудрий чоловік придумав школу. я так люблю ходити до школи. стільки нового пізнаю щодня! а ти?
- я? не знаю… я хотів би, щоб ще тривали зимові канікули. надворі так гарно! стільки цікавих зимових розваг! а треба йти до школи…
- у школі цікаво. також можна поспілкуватися із однокласниками.
- так, може й цікаво. але треба довго робити є завдання.
- я стараюся зосередитись, добре і швидко зробити є завдання. тому маю час на розваги.
- і вставати треба рано. а так хочеться поспати.
- ти, напевно, пізно лягаєш спати. попробуй змінити своє ставлення до навчання. вчасно виконуй завдання, тоді з іншим настроєм будеш іти на уроки.
- гаразд. попробую. дякую за пораду. бувай!
- бувай!
Сваволить в гілках твоїх – струнах, гуде бандура.
Говорить бандура про те, що жива єси
І житимеш вічно в лунких солов’яних бурях.
І. Жиленко
Нас із дитинства вчать любити свою Батьківщину. Ми любимо її, бо ми тут народилися, живемо, навчаємося, працюємо. Справжній патріот своєї Батьківщини ніколи її не зрадить, не кине в тяжку хвилину. Наша Батьківщина – це Україна. Я люблю свою країну, хоча жити в ній не так уже й легко. Але всі ми віримо, що настане той час, коли Україна розквітне.
Так, багато лиха зазнала наша люба Україна. Історія українського народу героїчна. Він падав і знову підіймався, оборонявся, боровся, будував, орав. Наш народ створив дивовижний світ пісень, легенд, казок. Він тисячі років уже пише свої книжки, розповідає про своє минуле. Йому пророкували загибель, принижували, глумилися з нього, але він жив, мислив і творив, зберіг свою землю, мову, історію та культуру. Хіба ж можна забути про голодомор 1932-1933 рр., про війну з Німеччиною, про катастрофу на Чорнобильській АЕС? Але все це наш народ витримав, бо він дуже сильний.
Ми ніколи не забудемо, як страждала Україна в роки Вітчизняної війни. Багато загинуло українців у боротьбі з гітлерівськими загарбниками. Ми знаємо своїх героїв, які загинули за наше майбутнє. У нашому місті є вулиці, які названі на честь наших героїв – земляків.
Як же треба було любити свою Вітчизну, що ніяке катування не зламало цих патріотів! Восьмого жовтня 1944р. гітлерівські війська були вигнані з території нашої України. Це відбулося завдяки героїзму, патріотизму українського народу. Український народ завжди прагнув до свободи. Ніхто не зламає його, не поставить на коліна. Усі ми знаємо, що першого грудня 1991р. на Всеукраїнському референдумі народ підтримав незалежність України.
Наша рідна Україна багата й красива країна. Мені довелося побувати в Карпатах. Там є такі чудові місця! Люди приїжджають із-за кордону відпочити сюди, подивитися на величаві гори, на прозорі води гірських річок. У світі налічується сорок різних видів мінеральних вод, більшість із яких є в Україні. За багатством цілющих джерел Україна поступається Кавказові. Особливо багато їх у Карпатах.
А яка красива столиця нашої України – Київ! Я була в Києві навесні, коли буйно квітли каштани на Хрещатику. Мені здалося, що краще й рідніше нашої України не може бути. Я люблю і свій рідний Донбас, який славиться своїм вугіллям. Ми поважаємо шахтарів, які нелегкою працею примножують багатство нашої України.
Якщо згадати нашу історію, то ми повинні пишатися, що в Україні були такі видатні люди як мікробіолог Ілля Ілліч Личников, конструктор ракетно - космічних систем Сергій Павлович Корольов, природознавець Володимир Іванович Вернадський. Думаючи про нашу Україну, неможливо не згадати великого українського поета Тараса Григоровича Шевченка. Поет помер понад 149 років тому, та залишається з нами... І я вірю, скільки житиме Україна, стільки житиме і Великий Кобзар у наших серцях, бо звертався він своїм словом до минулих, сучасних і майбутніх поколінь. Шевченко дуже любив Україну, її історію. З якою любов’ю він описує ріку Дніпро як символ могутності, нескореності:
Немає в світі України,
Немає другого Дніпра…
Відомими кобзарями, що навік уславили свої імена відданим служінням українському народові, були Остап Вересай, брати Кравченки, Гнат Гончаренко, Євген Мовчан.
Закінчуючи свій твір, хочу сказати, що я ніколи не залишу свою країну, бо вона для мене, наче рідна мати. Це найдорожчий куточок на нашій планеті. І тому я вважаю, що ми не повинні шукати кращого життя в інших країнах, а зробити його щасливим у своїй державі:
Ще не вмерли України і слава, і воля,
Ще нам браття молодії, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці,
Запануєм і ми, браття