Відповідь:
1. Надворі прохолодно.
2. Ожеледь.
3. Сніжна гірка.
4. Проїжджа частина вулиці/ проїжджий бік вулиці.
5. Випадковий перехожий.
6. Пішли пішки.
7. Місто знаходиться за сім кілометрів.
8. Вулиця яскраво освітлена.
Пояснення:
Вживання російськомовних слів.
Настали зимові свята, вулиці освітили ліхтарики і навіть ожеледь не псувала настрою.
Тарас запропонував другові покататися на сніговій гірці.
Місто знаходилось за сім кілометрів, а останній автобус поїхав. Їм довелось повертатися пішки.
Надворі прохолодно, тому випадкові перехожі нетерпляче тупцять біля кав*ярні.
В теперішньому світі потрібно багато працювати над собою, шоб наше навколишнє було краще
Щоб успішно розвиватися, громадам варто цікавитися потребами місцевого бізнесу, готувати двомовну візитівку для інвесторів і вже зараз будувати стратегії, як це роблять у країнах ЄС
Печально та закономірно, що молодь, яка є творцем майбутньої історії, являє собою чи не найпасивнішу частину українського суспільства. Одна із найменш економічно захищених верств населення, світогляд якої ще продовжує формуватися, вона інтуїтивно відчуває наближення глобальної української кризи, яку вона не в змозі відвернути.
Розпіарені проблеми, такі як "необхідність конституційної реформи", "вступ до НАТО" та чергові позачергові вибори відсувають в далеку площину інформаційного простору постійне погіршення стану довкілля та охорони здоров’я, розпродаж стратегічних промислових об’єктів, занепад села, поширення тютюнопаління та алкоголізму, наркотичної та ігрової залежності, епідемії туберкульозу, СНІДу, зростаюча кількість ракових та серцево-судинних захворювань у молодих людей.
Враховуючи, що населення України щорічно зменшується приблизно на півмільйона, що буде з народом через століття?
Ось як характеризує сучасну атмосферу в Україні член національного комітету Громадянської кампанії "Молодіжна Варта" Синельников: "Більшість українських вчених вже або емігрувала, або пішла в торгівлю. Професія педагога стала непрестижною. Освіта, культура і армія фінансуються за залишковим принципом. Нормальний, неолігархічний бізнес постійно перебуває під загрозою знищення, економічний бандитизм набув масових масштабів.
Українська діаспора не потрібна цій державі, не бачить перспектив і прискорено асимілюється. ЗМІ цілодобово працюють на знищення дитини, матері, батька, сім’ї. Мегаполіси страждають від перенаселення, малі міста і села — від безробіття та бідності. Старше покоління вражене недугами і страхом, медицина перетворилась на бізнес, зацікавлений у збільшенні хронічно хворих".
Можна говорити про відсутність представництва інтересів молоді на керівних посадах в органах виконавчої влади та у парламенті, де можна на пальцях перерахувати кількість молодих депутатів.
Навіть "у годину пік", упродовж передвиборчих кампаній, політики підтримують переважно розважальні та популістські молодіжні заходи, тоді як більш важливі питання молодіжного життя залишаються поза увагою.
Молодь не є їх основною цільовою групою через низьку активність на виборах та низьку довіру до політичних сил. У системі координат "молодь – політика" це призводить переважно до взаємного ігнорування.
Парадоксально, але при всьому вищевикладеному молодь, як і все населення України, досить сильно заполітизована на примітивно-асоціативному рівні. Майже ніхто не замислюється, що замість плакатів "Василь Пупкін, ПР", або "З любов’ю, БЮТ", хоча б де-не-де можуть висіти плакати "Я – українець, і я цим пишаюсь", "Я – творець свого майбутнього", "Наша мова – солов’їна"...