5. Особлива форма дієслова, що виражає ознаку за дією або станом, і поєднує у собі граматичні особливості дієслова і прикметника 6. Що означає діеслово. 8. Її визначають за закінченням дієслова в третій особі множини 10. Буває дійсний, умовний, наказовий По вертикали 1. Дієслова можуть вживатися у минулому, теперішньому чи часі. 2. Дієслово- це частина мови, яка означає дію або стан предмета і відповідає на питання що робити?що? 3. Особлива незмінювана форма дієслова, що називає додаткову дію або стан і відповідає на питання що роблячи? що зробивши? 4. які функції реченні дієслово найчастіше виконує у реченні. 5. Зміна дієслів за особами, часами і числами називається 7. У реченні прикметник найчастіше виступає як. 9. Розділ граматики в якому вивчаються явища, що характеризують граматичну природу слова як граматичної одиниці мови
Іван Франко "Захар Беркут". Останню книгу, яку я прочитав(ла), є Захар Беркут. Її автор, Іван Франко. Головними героями цієї книжки є Захар Беркут, Максим Беркут, Мирослава, Тугар Вовк. Максим Беркут - син Захара Беркута. Мирослава - дочка Тугара Вовка. Події розгортаються дуже швидко, та несподівано. Тугар Вовк, завжди думав тільки про себе, якщо йому загрожувала якась небезпека, він переходив на бік ворогу. Мирослава, була сміливою жінкою, завжди боролася до останього. Вона закохалася у Максима Беркута, та вийшла за нього заміж. Тугар Вовк був проти цього браку. Після того, як Тугар Вовк в черговий раз перейшов на бік ворогів, Мирослава стала його зневажати. Я можу продовжувати описувати книжку дуже довго. Але закінчу на цьому моменті. Раджу почитати цю книгу. Мене вона дуже зацікавила.
Якщо в морфології розглядаються слова як граматичні одиниці мови і їх лекси
ко-граматичні класи — частини мови, — то в синтаксисі маємо справу з мовними
одиницями за функціональною ознакою — поділом їх на члени речення, класифікація
‘ словосполучень і речень.
Об’єктом синтаксису сучасної української літературної мови виступає вся її син
таксична будова, яка формується з усіх без винятку синтаксичних одиниць — членів
речень, словосполучень, речень, їхніх форм, різновидів.
Предметом вивчення в синтаксисі є синтаксична теорія, синтаксичні правила, всі
характеристики об’єктів синтаксичної структури мови, тобто реальних членів речен
ня, словосполучень, речень. Якщо об’єкт синтаксису має об’єктивний характер, то
предмет синтаксису є об’єктивно-суб’єктивним явищем, бо створюється мисленням
науковців-лінгвістів, звісно, на об’єктивній основі.
У тривалому, кількадесятирічному мовленні окрема особа використовує мільярди
1 Мільярди конкретних речень, які належать до небагатьох структурних типів речення,
бо кожне конкретне речення, яке реалізується усно чи писемно, є простим або склад
ним реченням, двоскладним чи односкладним.
Досить поширеною є думка, згідно з якою синтаксис начебто посідає центральне
Шсце в граматиці, морфологія ніби підпорядкована синтаксису: слова всіх частин
мови слугують потребі оформлення членів речення.
305 СУЧАСНА УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРНА МОВА
Нерідко вважається, що начебто морфологія обмежує своїми формами синтаксис,
бо за словами, які належать до різних частин мови, закріпились типові й менш харак
терні для них синтаксичні функції. Таке міркування не зовсім обгрунтоване. Усі
основні структурні компоненти мови однаково важливі: без фонетико-фонологічного
складу мови неможливе існування її лексико-фразеологічної системи, без морфоло
гічного складу мови не існувала б і її синтаксична система. Що тут важливіше —
питання певною мірою риторичне, в усякому разі маловмотивоване. Кожне конкретне
речення втілює в собі одну з типових для конкретної мови структурну схему речення,
будується за певним усталеним у мові абстрагованим зразком зі слів і словосполучень,
дістаючи матеріальне вираження в звуках.