Відповідь:
Душа шукає не прощення -- процвітання. Усе було: і сум, і самота, і горе втрат, і дружба нефальшива. Мені настився сад вишневий, і грона ягід золотистих, і трав рясних вінок зелений, і розсип квіточок барвистих. У хуртовині наших днів ми зостаємось не одні: із нами радість, і печаль, і те, чого уже не жаль. А втім, вічні теми: життя і смерть, добро і зло, правда і кривда, багатство і убозтво, любов і ненависть -- спонукали б до цікавої бесіди. Це якраз та остання мить, коли без голосу мелодія вже розпадеться, утратить себе, коли треба ламати, рвати, вибухати, злітати у вибухові, виплескувати в надмірі щирості своє серце, почуття й душу іншим. Агент примовочками, смішком... то так, то сяк підкочується до дядьків, втирається в довір'я, але не квапиться розповідати про Америку.
Пояснення:
Сьогодні пішов перший сніг.
Я подивилася у вікно і побачила, як діти грають. Вони будували сніговика і хлопчик прибіг з невеликою морквою і просунув її в голову сніговику. Пам'ятаю, як раніше теж так ходила і раділа всьому. Деревам, снігу, першим проліскам. А зараз у моїх очах немає таких фарб.
Але незабаром мої батьки покликали мене надвір.
Коли я вийшла я побачила, що тато повісив герлянду над навісом. У мене з'явився новорічний настрій! В моїх очах знову були фарби і бажання дивитися на все, що навколо мене з насолодою. З наступаючим Новим роком!
Объяснение:
Как то так извиняюсь за ошибки если они есть)))
Я люблю тільки суху золоту осінь. Так як можна любити стан легкої світлого суму. Але сумувати 3 місяці - це занадто багато. Люблю коли палять листя, люблю коли в лісі шашлик у золотому октябре.Люлю навіть коли дощ, а я під широким парасолькою. Але все це чомусь навіть у процесі сприймається як світлі спогади. Просто восени дуже гостро відчуваєш як летить час. Навіть взимку не так сумно, тому що після зими чекаєш весни, а осінь - це відхід, вмирання...