- Доброе утро,Миша .
- Доброе утро,мама.
- Вставать уже пора ,завтракать и идти в школу.
- Какая погода сегодня?
- Дождь идёт.
- Жалко,мы с ребятами хотели погулять после школы.
- Это ничего,завтра погуляете.
- Мы сегодня хотели..
- Поторопись мне на работу пора идти.
- Да ты можешь идти,я и сам справлюсь.
- А сколько уроков у вас?
- Пять.
- После школы не задерживайся!
- Хорошо,мама !
- Завтрак на столе,поешь.
- Да не хочется что-то.
-Поешь обязательно.
-Ну ладно,ладно ,поем.
- До вечера,Миша я пошла .
- Пока,мама.
"Ми ж не на уроці української мови!" - обурюються дітлахи, яким вказують на ганебну для українця помилку. Але уявімо собі, що так само до своїх обов'язків будуть ставитися лікарі, архітектори, вчителі... Та ті ж самі касири, коли повертають вам здачу. Вже не так весело, правда ж?
А мова - це лікар, архітектор, вчитель епохи. Вона формує нашу національну свідомість, наш дух, наше відношення до Вітчизни та до самих себе. Найновітніші комп'ютерні програми не зможуть виправити те, що вже було спаплюжене безвідповідальним ставленням до мови, найціннішого скарбу, який був доручений нам попередніми поколіннями.
Адже орфографія - це не якісь нудотні правила, а показник нашого відношення до мови, якою розмовляємо і якою думаємо. Чи можна навіть думати з помилками і вважати себе високодуховною освіченою людиною? Комп'ютер, на який покладається людство у вирішенні майже не всіх питань, у першу чергу, теж витвір людини. А отже, одного разу може просто вийти з ладу. І, якщо ми не можемо зберігти нічого у собі, як ми зможемо вижити у безмежно ускладненому нами самими світі? Що залишиться в нас, якщо усі надбання згинуть разом з Інтернетом і жорсткими дисками?
Не тільки орфографією нехтують люди, посилаючись на могутність інформаційних технологій. Не тільки мову поступово забувають, бездумно дивлячись в екран. І наше завдання полягає не в тому, щоб залишити все у холодній залізяці, а в тому, щоб витягнути з неї для себе все можливе.
Икта- передача государством принадлежащей государству территории и доходов с неё какому-то конкретному лицу с правом наследования. При этом возможна передача территории под полный контроль какого-то лица, либо же только получение доходов с них
Вакуф- в мусульманском праве имущество, переданное государством или отдельным лицом на религиозные или благотворительные цели. В вакуф может входить как недвижимое, так и движимое неотчуждаемое имущество, но лишь приносящее пользу и нерасходуемое. Посвящающий своё имущество в вакуф называется учредителем вакуфа.
Жагбу или Ягбу- западно-тюркский титул верховного правителя. Предположительно, титул происходит из кушанского «явуга». Титул «явуга», согласно цз. 231, ч. 2 «Си Юй» китайской династийной истории «Синь Тан шу» носили в VI—VII в. правители Тохаристана, подчинившиеся туцзюэ
Хан-тюрко-монгольский титул. Изначально ханами называли вождей племени. В государствах, образовавшихся после распада Монгольской империи, хан — титул государя, в Османской империи — титул султана. В Иране при Сефевидах хан — правитель области, а также один из титулов военно-феодальной знати.
Яланкуги- название рабов в кыпчатском ханстве
Объяснение:
вроде правильно