Не секрет, що говорити дуже легко, а робити – складно. Щоб бути гідною людиною, треба, щоб слова відповідали вчинкам. Тільки тоді людина буде вважатися відповідальною і надійною. Слова – річ невловима, у них немає результату. Вимовляти їх не складає ніяких труднощів. А от щоб стримати дане слово, необхідно докласти чимало зусиль. Багато людей відносяться до слів несерйозно, кидають їх на вітер, а потім не виконують обіцянок. Причин може бути маса – забудькуватість, лінь, нездатність розрахувати свої сили. Але що б не вплинуло на невиконання слова, це відбивається на ставленні до людини. Наступного разу йому більше не будуть довіряти, не стануть на нього розраховувати. Це означає, що у нього не буде справжніх друзів і його не будуть сприймати всерйоз. Загалом, наслідки у недотримання обіцянок найсумніші.
В одному віковому лісі було багато жителів. На одному старому-престарому дереві жили бджоли у своєму природньому вулику. А також у тому лісі жив ведмідь. Якось видався голодний рік, нічим йому було частуватися, от і зібрався він набратися меду у бджіл. А ввічливості велмідь взагалі не знав. От прийшов до вулика й каже:
- Ану віддавайте мені мед, інакше все тут рознесу, а мед усе одно дістану!
Бджоли, звісно, так просто не далися, тому ведмідь розсердився. Та й сунув свою велетенську лапу по мед. А бджоли почали його жалити - та в ніс, друга в лапу. Ведмедя так почастували бджоли що вiн далеко обходив це мiсце.