Кожен народ на землі з покоління в покоління передає свої звичаї , побут , легенди і світогляд . Все, що людина вважає своїм , рідним , близьким і коханим , успадковано ним від предків і дбайливо зберігається в сучасному світі. Традиції – це саме те , що виховує особистість і допомагає визначитися з життєвими пріоритетами.Свої традиції є також у кожної сім’ї , і наша – не виняток. І основною нашою традицією є згуртованість. Що – б не трапилося , завжди можна бути впевненим у тому , що рідні люди прийдуть на виручку . Старше покоління в нашій сім’ї користується незмінним пошаною і повагою. До їхньої думки і порад обов’язково прислухаються і дорослі і діти. Завдяки тому , що кожен член сім’ї піклується про іншому , наша сім’я стає міцною і щасливою .Гостинність , теж одна із сімейних традицій. У нашому будинку завжди раді родичам , друзям і знайомим. Прихід гостей перетворюється на маленьке свято . Батьки не усувають дітей від спілкування з дорослими , а навпаки , спонукають брати участь у спільному чаюванні і на власному прикладі вчать , як доглядати за гостями. Такі вечори проходять у нас весело і цікаво для всіх.До речі про свята . Такі загальноприйняті свята як Новий рік чи Міжнародний жіночий день , дні народження ми відзначаємо у великій компанії. Як правило , за святковим столом збирається багато гостей , проводяться різні конкурси та вікторини. Буває дуже весело , і ми довго потім згадуємо про ці вечори . Але є у нашої сім’ї і свої свята , які проводяться у вузькому сімейному колі. Це дати значущих для членів сім’ї подій , які залишили незгладимий слід у житті .Традицією в нашій сім’ї є і любов до активного відпочинку . У вихідні ми обов’язково виїжджаємо на природу. Влітку це відпочинок на річці з купанням і риболовлею , з піснями біля багаття і ночівлями в наметі. Або похід з рюкзаками за плечима в гори щоб подивитися на печери. А взимку – всією родиною ходимо кататися на ковзанах або тубах . Такий відпочинок приносить багато радості і заряджає енергією на довго.Наша сім’я була б не повною , без домашніх вихованців. Кіт, що живе у нас вже багато років , став майже членом сім’ї. У нього теж свій характер і з ним треба рахуватися іншим мешканцям будинку. Любов до тварин ми теж вважаємо своєю традицією.
Сімейні традиції допомагають людині стати особистістю і гідним громадянином своєї країни. Дозволяють пишатися своїм корінням , цінувати і любити свою Батьківщину. Я думаю , наша сім’я зможе зберегти свої звичаї і передати їх новому поколінню.
Собор стояв посеред снігів у холодній білій самотині. Возносився рожево під саме небо, і низькі хмари черкали об найвищу баню, заплутувалися безпорадно поміж бань нижчих, умить зупинялись у своєму бігові, і тоді видавалося, ніби починає летіти понад землею сам собор, і суцільна його дивна рожевість заступалася жовтістю від кованого золота, яким покрито було бані, й увесь собор зненацька засвічувався, мов щільник, повний меду, і в найпохмуріших душах ставало ясніше від того видовища (З роману П. Загребельного «Диво»).
Текст 2
Біля св. Софії. Як тут тихо, як одразу входиш у світ високого,— сама молиться душа… Могутні тучі каштанів безшелесно стоять на варті золотих верхів… Боже, яке щастя, що цей шедевр у нас є, що він нас єднає!
Софія — душа Києва, душа України. Ніде так, як тут, не почуваєш силу творчого генія, могутній поетичний дух нашого народу. Витвір справді бого-натхненний, як казали колись… І може, вища сила відвела в останню мить чорну руку руйнівника (Зі щоденника О. Гончара).
Текст 3
Мовчить собор. Не видно облупленості, іржі на банях, ніч скрадає на ньому всі травми часу… він стоїть, думає свою одвічну думу. Про що вона? Усе тут проходило перед ним, як перед свідком і перед суддею. Ще, здається, недавно рипіли гарби повз нього зі снопами, клекотіла революція на цьому майдані соборному, дзвони калатали на сполох, кликали на сходки, на пожежі, то радісно, то тривожно будили передмістя… Поглядом болю і туги дивилися на нього розширені очі дівчат-полонянок, коли їх тисячами гнали мимо собору в Німеччину. Ридання чув, і крики надії, і залізні туркоти війни, і її, ще страшнішу тишу… (З роману О. Гончара «Собор»).
Які художні засоби використано в текстах? Чи передають вони авторські враження й емоції?
Які образні вислови добирають письменники до собору?
файл Нужно скачать там Верный ответ