Зараз ми всі діти, але згодом нам потрібно буде ставати дорослими. І тут постає цікаве питання коли людина стає дорослою? На мою думку коли людина стає дорослою, вона починає піклуватися про інших. Дорослий це лише той хто відповідає за свої вчинки. Звичайно дорослість проявляється і в біологічному стані, а тобто гормональний розвиток. Бувають випадки що людина не хоче ставати дорослою, але життя робить їй неприємні подарунки і вона повинна йти працювати на тяжку роботу, щоб прогодувати сім'ю і паралельно роботи ця людина навчається в університеті або навіть у школі. У дорослого з'являються мета та межа, людського становлення. Дорослий розуміє що життя людини - це процес реалізації, здійснення її задумів та мрій. Про кожну людину судять у кінцевому підсумку за тим, що й скільки вона встигла зробити у своєму житті, як вона змогла реалізувати себе. З усього вище сказаного хочу зробити висновок, що кожна доросла людина вибирає для себе пріорітети, цілі, та шляхи їх досягнення. Але краще трошки побути ще маленькою людиною, тому що дорослість настане а дитинство закінчиться.
З самого початку свого життя кожна людина кріпко-накріпко зв'язана зі своєю рідною землею. Це та земля, по якій дитина робить свої перші кроки. Та земля, яка годує її хлібом, що виріс на її нивах. По цій землі дитину вперше ведуть за руку батько та мати. Рідна земля - це та, яку бачиш першою в житті та запам'ятовуєш аж до обрію - вулицю, ліс, поле, річку, рідні дитсадок та школу. Багато місцин побачить ще в житті людина. Але цю, найпершу та найголовнішу, вона не забуде ніколи. Закриєш очи - і ось воно, постає перед поглядом, неначе наяву.
Двадцятип'ятитисячний досвід
Объяснение:якщо реченням то Степан Васильович має двадцятип'ятитисячний досвід роботи в школі .