Осінь - прекрасний час року, коли листя дерев фарбуються в золотисті кольори, ліс покривається в багряні, червоні, жовті та коричневі фарби.
Рослини в степу висихають до такої міри, що ламаються від вітру, коли вітер посилюється, він обламує їх, кружляючи по степу.
На нашому боці завжди буває так: з половини серпня після полудня вже свіжо; до половини вересня стоять ще сухі сонячні дні, хоча вже з морозцем вранці, а з другої половини вересня починається сире, холодне і темне час.
Але і у нас буває суха і тепла осінь. Тоді варто хороша, хоч і свіжа, але ясна погода не тільки у вересні, але і в жовтні, і непомітно підступають листопадові морози.
У численних байках Леоніда Глібова головними персонажами виступають звірі, птахи, предмети, природні явища тощо. Але за цими героями байкаря криються реальні риси характеру людей, їх вади і їх проблеми. В алегоричній формі Л. Глібов таврував дармоїдів і лиходіїв, пияків і любителів сварки, лицемірів і злодіїв. На жаль, і в наш час ми ще. можемо нерідко зустріти поруч таких людей. Зустріти і впізнати знаменитих глібовських персонажів, що народилися у далекому XIX столітті. Викриваючи негативні явища життя і спотворену мораль деяких людей, байкар утверджує доброзичливість, справедливість і милосердя. Це саме ті духовні цінності, яких не вистачає нашому суспільству і сьогодні. Я гадаю, вони завжди, для будь-якого часу, вважатимуться головними, а тому і байки Л. Глібова теж завжди будуть актуальними. Наприклад, байка «Лисиця-жалібниця» засвідчує, що Лисиця на словах жаліла пташенят, а насправді їх поїла. Вона звинувачує котів як зажерливих пройдисвітів, під якими розуміються негідні люди-крутії. Глібов нищівно викриває лицемірство і брехливе, уявне милосердя, таврує жорстокість. Бездушний бюрократизм, якого немало і в наш час, висміюється у байці «Мальований Стовп». Стовп — символ тупості, глупоти й байдужості, а живий навколишній стан літньої ночі символізує народ. Поет співчуває омертвінню людської душі та самотності. А байка «Солом'яний дід» нагадує нам намагання сьогоднішніх урядових чиновників-хазяїнів приборкати народні невдоволення. Тодішню несправедливість суспільного устрою викрив Глібов у байці «Вовк та ягня», але її текст можна розглядати із сучасних позицій: «Вовк, може, їсти захотів!..». Ми бачимо засудження сьогоднішньої прикритої беззаконності. Мудрість байок Глібова невичерпна, тому вони завжди залишатимуться актуальними.
1. Сонячний промінчик з вікна вцілив в око Сашкові.
2. Артем не вивчив урок і, відповідаючи вчителеві, попав пальцем в небо
3. Сергійко добре займається удома, що б не пасти задніх на уроках у школі