Завдання І. Випишіть номери безсполучникових складних речень спочатку з однорідними частинами, а потім — з неоднорідними.
 1. Темная діброва стихла і мовчить; листя пожовтіле з дерева летить (Я. Щоголів). 2. Людство не усвідомить
 себе як єдине ціле — не буде йому добра. 3. Визорилося небо, поля потонули в імлі, у синіх смереках
 (О. Гончар). 4. Піднімаються грози на тлі вечорів, у тих грозах серця позливались громами
 (М. Вінграновський). 5. Мир у світі таки буде: його хочуть усі люди. 6. В осінній час сім погод у нас: сіє, віє,
 туманіє, шумить, мете, гуде, зверху йде (Народна творчість). 7. Сонце гріє, вітер віє з поля на долину, над
 водою гне з вербою червону калину (Т. Шевченко). 8. На небі сонце — серед нив я (М. Коцюбинський).
 9. Вишня губить листя на причілку хати, журавель колодязний трубить у мерзлу синь (В. Бровко). 10. Мені
 здається: твої очі в мою душу світять з вишини (В. Сосюра). 11. Подивилась ясно — заспівали скрипки
 (П. Тичина). 12. Хай живуть літаки, хай каштани цвітуть, хай симфонія музики лине у далеч космічну ракети
 (Л. Дмитерко).
 З однорідними частинами 
 З неоднорідними частинами 
 Завдання ІІ. Запишіть безсполучникові складні речення, підкресліть граматичні основи, позначте
 скісною рискою (/) межі частин, визначте смислові відношення між ними, побудуйте схеми речень.
 Зразок: Вітер дихнув/ 1 – забриніли стебельця сіна/ 2 . [ ] - [ ]. – наслідок
 1. Лелеки вже забрали літо, дощем розплакались хмарки, в саду жоржина сумовито скида на землю
 пелюстки. 2. Зійшли сніги – земля відкрилась небу. 3. Вночі їй снився сон: іде вона широкими вулицями
 разом з далекими друзями. 4. Невеличка колона зупинилась, від неї відійшов високий, широкоплечий
 чоловік. 5. Вдарила могутня хвиля – будиночок розсипався на друзки. 6. Посієш вчасно –
 вродить рясно. 7. Мандрівники довгий час мовчали: довга дорога їх втомила. 8. Бачу
 здалека: хвиля іскриста грає по синьому морю.
                                                            
                             
                         
                    
Диякон Іван Федоров почув від Максима Грека - старця, що жив у монастирі, фразу: "Книги — це ріки, що напувають всесвіт". Максим Грек розповів Івану про свою молодість, навчання в Італії і знайомство з видатним друкарем. Іван Федоров вирішив присвятити своє життя друкуванню книжок.
Друкарство - складна справа, і Іван Федоров багато працював. Він очолював "печатний дім", відкритий царем. У 1564 році Федоров представляє царю "Апостол" - першу друковану книгу. У часи опричини Федоров з помічником і сином втікає до Литви. Там вони починають друкувати книги, наприклад, там вийшло "Учительне євангеліє". Потім Федоров вирішує продовжувати справу свого життя у Львові. Іван Федоров - у Львові його звали Москвитін - з сином стають першими друкарями у місті. В 1574 році виходить перший друкований буквар для дітей.
Князь Костянтин Острозький за друкаря до себе. Федоров приймає пропозицію. Незабаром друкує повний текст Біблії. Потім Федоров повертається до Львова і знов працює там. Він хворіє і втрачає майно. 5 грудня 1583 року Іван Федоров помирає у злиднях. Його поховали у Львові написали і на могильній плиті: "Воскресіння із мертвих чекаю. Друкар книг, перед тим небачених. Іван Федорович, друкар Москвитін…"