Випишіть спочатку речення з підрядними означальними, а потім з підрядними місця, обведіть сполучники, поставте запитання, накресліть схеми. Кожне речення написати з нового рядка. Наприклад:
Навіщо? Навіщо?
Щоб уволю всього мати, слід багато працювати. - (щоб ), [ ] .
1. Ми проскакуємо сусіднє село, де живе дід Корній.
2. Там, де річка перетинає давні кристалічні породи, над її стійким правим берегом височить велика кам’яна брила.
3. Злітає ластівку угору, над осокорами летить, де чашу вечора прозору по вінця налива блакить.
4. Ще в дитинстві я ходив у трави, в гомінливі трепетні ліси, де дуби мовчали величаво у краплинах ранньої роси.
5. Де ходить сон стежками лісовими, дрімає в місті темний вітровій.
6. Посадили ми сосновий бір на тому самому місці, де колись курілись піски.
7. Над озером, де плачуть верби, стоїть вродлива мавка.
8. Повертаймось до шляхів, де батьки ходили.
9. Десь, кажуть, є гора, де не співають птиці.
10 Понеси не крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія.
11. Я з тих країв, да над Дніпром цвітуть, шумлять гаї.
Не завжди легко говорити правду, особливо про некрасиві вчинки. Але, коли обманюєш когось, особливо близьку людину, — на душі стає ще гірше. Недаремно кажуть: «в обманщика має бути гарна пам'ять». Це означає, що він повинен пам'ятати, що і кому сказав, і постійно приховувати правду. А це породжує страх і відчужує від людей. Обманювати означає боятися. Тобто виходить, що обманщик — це найчастіше боягуз.
Але ж усім відомо, що «шила в мішку не сховаєш». Так і правда — десь випливе. І стане людині ще гірше: будуть з неї сміятися або дорікати. Тому треба намагатися відповідати за свої слова і вчинки, а якщо не так щось трапляється — казати щиро та чесно, не боячись. Адже «краще гірка правда, ніж солодка омана». А якщо бути чесним і справедливим — буде більше поваги до такої людини. І в її оточенні, і до себе самої.