1. Те, що ми побачили й почули, переконало нас, що актора знайдено (О.Довженко). 2. Всі одразу помітили, що літо вже минуло, що настала осінь із мряками, розбитими дорогами, холодними вітрами (О.Гончар).
3. Правди і брехні не розмішуй, бо на світі той наймудріший, хто найбільше любить життя (В.Симоненко).
4. Виявилось, що вони проходять повз малий острівець, яких тут немало в Азовському морі (О.Гончар).
5. Понеси мене на крилах, радосте моя, де на пагорбах і схилах сонця течія, де стоять в обновах білих, в чистому вбранні рідні хати , білі хати з хмелем при вікні (В. Симоненко).
6. Сидів на Журавлівських кручах, втопивши очі в море вогнів, що мерехтіли в долині, і думав про село, про хлопців, що були далеко від нього (Г.Тютюник).
Накреслити схему, вказати вид підрядності.
Вишиванки моєї бабусі
Оживають на рушниках барвисті квіти... Це золоті руки моєї бабусі творять дива. її праця невтомна, її винахідливість, фантазія.
Матусина пісня супроводжує нас від народження й протягом всього . життя Маленькими ми слухаємо «Люли, люли, прилетіли ґулі», «Ковзанці, катку-рябку», «Ходить сон коло вікон». Ми підростаємо, і наші неньки вчать нас співати: «Ходить гарбуз по городу». Підростаємо ми, взрослеют і наші пісні. Уперше десь біля багаття під час відпочинку мама навчила мене співати маршові пісень, серед них мені дуже подобаються ті, що колись хотіли зробити гімном Країни, – «За Україну», «Не пора». Особливо подобається «Гей, у лузі червона калина». Це вже не просто пісні, а пісні, що стали історією. Кожна пісня має свою історію, як кожна людина має свою біографію; вони цікаві, захоплюючі й неповторні
Мені тато завжди говорив щоб жити потрібно багато працювати та заробляти гроші