Гармонія, перж за все, повинна бути в нас самих. Коли ми прокидаємось, ми повинні радіти кожному ранкові, ніби він в нас останній.
Також, я думаю, що для досягнення гармонії з усіма треба любити природу, любити мистецтво, любити тварин й найголовніше, любити людей. Так, люди не ідеальні, але ж ми теж люди й теж не ідеальні, та, на мою думку саме любов до людей може відкрити нам їх душі. Не все погані - в когось просто тяжка доля, й лише коли зрозумієш її, пройдеш той же тернистий шлях, який пройшла ця людина - тільки тоді й зможеш порозумітися з нею, мабудь, це й гармонія.
Розглянемо природу, бо кажуть, що вона теж жива. Гармонії з природою досягти дуже важко, але якщо ти любиш природу, не ломаєш дерев, не кидаєш сміття у непристосованих для цього місцях(наприклад, просто на галявині), бережливо відносишься до природи - то й вона відповість тобі взаємністю, й тоді, знаходячись на природі, ти зможеш відчути неймовірний душевний спокій, ніби ти вдома. Це неперевершене відчуття!
Якщо ж брати до уваги тварин, то тут все дуже просто - треба гарно відноситися до братів наших менших, не ображати їх, годувати. лікувати(лише при великій необхідності, наприклад, знайшли хворого птаха) тоді, тварини будуть любити вас і вважати своїм другом.
ВИСНОВОК: Отже, я вважаю, що гармонії з усім можна досягти лише розуміння та гарне ставлення до всього живого.
Для того щоб жити в гармонії і злагоді з усім живим, у першу чергу потрібно осягнути для себе зміст золотого правила моралі: "Стався до всього так, як хочеш щоб ставилися до тебе".
Не можна не захоплюватись здатністю людини пізнавати та змінювати навколишній світ, але, нажаль, все частіше дії людини завдають шкоди навколишньому середовищу. Наприклад, людина висушуючи озеро, ніби нічого такого і не вчиняє, вона просто хоче звести на цьому місці будинок або посадити город, та чи замислюєється людина, що її вчинок може згубити значну частину рослин і тварин, що залежили від цієї водойми. І це непоодинокий випадок. Людина, захоплена своєю величчю і могутністю, прагне все більшого пізнання і влади над природою так, що просто сліпо переступає межу, на якій людина і все живе знаходяться в гармонії.
Отже, для спражньої гармонії потрібно думати не тільки про себе, а й про навколишній світ, берегти його і розуміти, відчувати межу небезпеки і ніколи не перетинати їїⒶ.