Відповідь криється в самому висловлюванні,адже ни відкривши свою душу,сердце "відполірувати" розум не можливо порозумітися із суспільством. як багато людей,в наш час,дуже часто закриваються в собі,задля того щоб зрозуміти,осмислити свої помилки,поведінку,вчинки. але можна так надовго закритися,що не встигнеш оком змигнути як відцуєш - час плине без тебе,і намагаєшься наздогнати,та марно треба його наздогнати і як найшвидше. але моя думка така - треба менше закриватися в собі,і більше віддаватия світові: почуттям,емоціям,думкам в решті-решт. і з рештой зациклившись у собі можна так самому і залишитися. потрібно якось розважати себе гулять з друзями,більше часу проводити з близькими людьми,ніколи не нехтувати їхньою увагою,читати по більше книг - ну це,звісно,залежить від самої людини: что на скільки в цьому зацікавлений. отже,на мою думку відповідь заключається у самому питанні - "щастя твоє в тобі самому: пізнавши себе, пізнаєш усе, а не пізнаєш себе, ходитимеш у темряві"
Твір про відпочинок з родиною на природі пропоную скласти так: Минулого тижня я з мамою та татом їздив на природу. З раннього ранку ми завантажили речі в машину та поїхали за місто. Там, на березі річки Дніпро, ми почали рибалити. Мама накривала на стіл, а ми з татом зосереджено дивилися на вудочки. Несподівано я почув дивні звуки. Це було щось схоже на квакання жаби. Я побачив, що жаба застрягла у нашій сітці. Здавалось, вона волає про до Я дістав жабу з сітки та відпустив її. В той день ми наловили багато риби. Матуся приготувала смачну юшку. День видався чудовим. Сподіваюсь, ми вибиратимемось частіше.
