ВИПРАВЛЕНО:
1. Коли проїжджали повз станцію, увагу батька привернула постать, чимось наче знайома.
2. Коли я читав роман, мені так хотілося, щоб закохані все ж зосталися разом.
3. Прочитавши його сумну сповідь, я не вірив, що не могло статися інакше.
4. Коли він повернувся зі школи, його радісно зустрів собака.
5. Неподалік стояв батько, дивлячись на темну хмару, що насувалася на село.
6. Коли вийшли з лекцій, надворі стало вже поночі.
7. Навчаючись в університеті, він залишається для мене кращим другом.
8. Коли я повернувся додому, у мене знову з’явився добрий настрій.
9. На прогулянці з нами трапилась пригода.
10. Коли я почув цю звістку, мені розболілася голова.
11. Повторюючи за вчителем, ти запам’ятаєш добру вимову.
12. Коли приїхали в місто, було вже пізно.
13. Коли мати була маленькою, вона часто розповідала мені казки.
14. Ми вивчаємо маршрути Карпат, тому що літом поїдемо туди відпочивати.
15. Коли хлопчик опинився у темряві, на нього подуло вітром.
16. Коли я читаю твір, у мене виникає почуття гордості за свій народ.
17. Піднявшись на гору, туристи побачили мальовничі краєвиди.
18. Хлопчик кинувся на до бабусі, не звертаючи уваги на свого товариша.
Багато хто думає, що інтелігентна людина – це та, яка здобула престижну освіту, багато читає, подорожує, знає кілька мов. Та можна все це мати, але бути неінтелігентним. А можна досягти дещо скромніших здобутків, але все-таки мати внутрішнє благородство. Не варто плутати освіченість з інтелігентністю.
На мою думку, кожна людина повинна бути інтелігентною. Хтось запитає: а якщо в неї професія не вимагає інтелігентності? А якщо їй не вдалося здобути освіту (так склалися обставини)? А якщо оточення не дозволяє? А якщо інтелігентність робить її «білою вороною» серед колег, друзів, рідних? Якщо це просто заважає їй спілкуватися з іншими людьми? На всі ці запитання відповідь одна: інтелігентність потрібна за будь-яких обставин! Як для інших, так і для самої людини.
Позбавте справжнього інтелігента всіх його знань, освіченості, пам’яті, нехай він забуде все на світі: не знатиме класиків літератури, не пам’ятатиме найвизначніших творів мистецтва, не згадає найважливіших історичних подій… Та якщо водночас він збереже сприйнятливість до інтелектуальних цінностей, любов до знань, інтерес до історії, здатність милуватись красою природи, розуміти характер іншої людини, ставитиме себе на її місце, допомагатиме їй, не виявлятиме грубості, байдужості, зловтіхи, заздрості, натомість виявить навички вихованої людини, відповідальність у розв’язанні моральних проблем, багатство й точність мовлення, розмовного та писемного, – ось це й буде інтелігентна людина.
Інтелігентність виявляється не тільки в знаннях, але й у здатності розуміти інших. Вона – у тисячах дрібниць: у вмінні шанобливо сперечатися, скромно поводитися за столом, непомітно (саме непомітно!) допомагати людям, берегти довкілля, не смітити довкола себе – ні недопалками, ні лайкою, ні божевільними ідеями (це теж сміття, ще й яке!).
Інтелігентність – це толерантне ставлення до світу та людей. Цю рису потрібно в собі розвивати, виховувати. Тренувати свої духовні сили так само, як тренують сили фізичні. Ніхто не сперечатиметься з тим, що тренування фізичних сил сприяє довголіттю. Утім, значно менше люди усвідомлюють, що для довголіття необхідно тренувати ще й духовні сили.