Я живу у великому місті, але в невеликому будинку (лише два поверхи), із садом у дворі. Правда, в нашому саду лише одна яблуня, два вишневих дерева, на трьох недавно з'явилися сливи й ще тільки набирає сил юний горіх. Зате просто перед вікнами піднімаються два величезні каштани. Батьки кажуть, що їм понад 90 років. Колись, до війни, їх було три. Але в один, середній з ряду, потрапив осколок снаряда, однак він утримався, не впав, хоча надломився. Його мої дід і бабуся довго називали інвалідом Вітчизняної війни. Він навіть цвісти ще намагався, але все-таки став засихати. І дуб довелося спиляти. А два продовжують жити й навесні своїми чудовими квітучими білими свічками прикрашають наш двір і навіть вулицю — таких більше ні в кого на вулиці немає. Коли я за кого-небудь перший раз у гості й пояснюю, як мене знайти, я обов'язково кажу: «У дворі ви побачите два величезних каштани». Це орієнтир більш точний, ніж навіть номер будинку.
Плоди цих дерев — їжачки, усередині яких ховаються блискучі коричневі кульки. І ці кульки дуже корисні як ліки. Сусіди збирають їх і готують собі цілющі настоянки від болів у суглобах. А діти з задоволенням використовують для різних виробів.
Птахи та звірі живі істоти. У них є свої потреби та побажання.Вони спілкуються своєю мовою,не зрозумілою для нас.Але якби ми могли їх розуміти,то напевне бдізналися багато цікавого та корисного.Для початку,вони б розповіли б нам правила поведінки в лісі. Адже ми,інколи,відпочиваючи там,забруднюємо навколишнє середовище . А напевне ж, всі хочуть жити в чистій домівці ?Також птахи,особливо перелітні ,багато подорожують, тому могли б поділитися з нами цікавими розповідями про далекі країни.Ми б знали їх проблеми та при потребі,змогли б до Можливо,якби хижі тварини могли б розмовляти,люди перестали б їх боятись. І зникло б зло та панувала тиша.
Ми ходили по ягоди вроде