На мою думку, день весни асоціюється з прибудженням після довгої зими ведмедя та гарний пташинний спів. Завдяки цьому місяцю, ми можемо із задоволенням прогулятися з друзями на пікнік.
Чому я так думаю? Тому що в цей місяць весни навіть і в дощі, все одно теплий, також вся земля нарощується весняними квітами такі як підсніжники та тюльпани, які своєю красою і рознобарвям милують око. Також річки які своїми синіми тонами додає сил нахиляючих до них верби.
До того ж сонце своїми сонячними проміннями нагріває землю для родючих земель, щоб ріс гарний осінній врожай. Особливо ввечері, в теплі дні відкривається гарний захід сонця, де хвмаринки покриваються, золотистими відтінками. В лісі, особливо в соснині, дуже приємно почуватися,задяки тишині. Там можна помилуватися звуками природи.
На завершення свого роздуму, підсумую, що місяць весна- це моя найулюбленіша пора року! Тому що є багато українських, традиційних свят таких як "Великдень", для мене цей день урочистий, і можна зустріти багато чого цікавого!
«Його життя було коротке й високе, як міст над вузенькою штольнею гірської безодні. Хмари сумніву і зневіри сповивали його не раз, але не завадили сміливим думкам філософа і поета переходити по ньому, дивитися з нього наокіл і шукати взором днища світу», — сказав про Богдана-Ігоря Антонича Дмитро Павличко. Дійсно, творчість Антонича — цілісний, складний і цікавий світ людини, котра за 27 років свого життя спромігся досягти того, що інші не досягають і за ціле життя. У збірці поета «Велика гармонія» панує послідовна релігійність, яка проявляється в імітуванні молитовної лірики, переспіви біблійних псалмів. Наступна збірка «Три перстені» — ніби сходження з порожнечі неба до безодні землі. Тут легко знайти «приземлені» біблійні реалії (варто згадати слова «Народився Бог на санях» із поезії «Різдво») й священну символіку, перенесену на земні події. Твори цієї збірки пронизані глибоким світосприйняттям:
Отак під небом неосяжним і безмежним
Ростуть і родяться звірята, люди і рослини.
Росте Антонич, і росте трава,
І зеленіють кучеряві вільхи.
Ми зустрічаємо романтичне трактування природи, навіть поклоніння природі, коли людина не тільки не відриває себе від довкілля чи вивищується над ним, а навпаки — може, скажімо, усвідомлювати себе деревом: Стіл обростає кучерявим листям, І разом з кріслом я вже куш. З черемх читаю — з книг столистих — Рослинну мудрість вічних пущ. Наступна збірка поета- «Книга Лева» відкриває для нас світ Біблії. її основна ідея — зустріч із Богом і бачення вічності, яке дозволить авторові відкрити сутність творчого процесу. Бо «Книга Лева» — це назва Євангелія апостола Марка. Головним мотивом збірки «Зелена Євангелія» — є містичне світосприйняття, де слово функціонує як магічкі заклинання, відбувається поєднання природи з людською підсвідомістю. У цих віршах поет досліджує світову історію і природу, які виступають тут цілком релігійними процесами. Але в останній збірці «Ротації» панує песимістичний світогляд, передчуття апокаліпсису — кінця світу. Колосальне світове місто постає як коло катастроф і тюрем, як місто-пекло, складене з примітивних форм.
Можливо, Б.-І. Антонич сприймає Святе Письмо як джерело власного світогляду й широко використовує його в своїй творчості. Але головний елемент його релігійних пошуків- це роздуми про місце людини в світобудові, її прагнення зрозуміти природу взаємостосунків людства з навколишньою реальністю, з пристрасного намагання визначити сенс людського буття.
ответ: Не треба віриту усьому що говорять інші, а особливо незнайомцям.
Объяснение:))