Останнім часом щось я нічого не доберу, так би мови¬ти, в партійному житті незалежної України. То партії з'являються рясно, мов гриби після дощу, то раптом кудись щезають, то одна за одною «розколюються», дроблячись на маленькі партійки... Нещодавно відбувся з'їзд УРП, на якому з партії вийшло ціле «крило» з С. Хмарою, утворивши самостійну структуру, а то вже у вступі до інтерв 'ю голови УРП Михайла Гориня, опублікованому 27 липня ц.р. у "Вечірньому Києві", мовиться про об 'єднання таких масо¬вих партій, як УРПтаДемПУ. Там же сказано про можли¬ве об'єднання у найближчому майбутньому Соціалістичної та Об'єднаної Соціал-Демократичної партії. А перед тим в інформація* про з'їзд соціал-демократів промайнуло повідомлення про об'єднання СДПУ з ОСДПУ... То хто ж з ким об'єднується? Що ж, врешті-решт, сталося на з'їзді соціал-демократів, де навіть усе керівництво на чолі з голо¬вою поміняли?
Числі́вник — самостійна частина мови, що позначає кількість предметів або їхній порядок при лічбі та відповідає на питання скільки?, котрий? ń̥
Числівники за значенням поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні бувають збірні, дробові, неозначено-кількісні і власне кількісні.
Українські числівники змінюються за відмінками, деякі — за родами та числами.
За значенням і граматичними ознаками числівники поділяються на кількісні та порядкові. Кількісні числівники означають одне число або кількість і відповідають на питання «скільки?» (три, одинадцять, тридцять чотири, семеро, три восьмих). Питомою ознакою кількісних числівників є те, що більшість з них (за винятком слів один, тисяча, мільйон і вище) не мають числа і родових форм. Порядкові числівники означають порядок предметів при лічбі та відповідають на питання «котрий?», «котра?», «котре?», «котрі?» (третій, одинадцята, тридцять четверте, двадцяті). З граматичного погляду, порядкові числівники ближчі до прикметників і мають спільну з ними словозміну.