Цього літа ми з батьками їздили до Києво-Печерської лаври. Я там був уперше, і де місце мене вразило.
Коли тільки наближаєшся до лаври, бачиш велику кількість віруючих людей. Наприклад, нам зустрівся цілий натовп жінок у хустинках (бо в церкву та святі місця їм слід ходити з покритою головою). Нам, чоловікам, можна ходити по лаврі у будь-якому вигляді, а жінкам — тільки в хустинках та спідницях. Я запитав батьків, чому саме так, але вони цього не знали.
Лавра — немов невеличке окреме містечко в Києві. Тут є кілька різних за величиною храмів, дзвіниця, музеї, алеї та парк, де можна прогулюватися, готель для туристів, їдальня та будинки, у яких мешкають монахи. Тут навіть є кілька крамниць, де можна купити не тільки церковні речі, але й випити напоїв та відвідати солодощів, які готували монахи. Ми скуштували чаю та пряників — вони виявилися надзвичайно смачними.
Є тут і типові мешканці — монахи та священики, яких дуже-дуже багато. Усі вони вдягнуті у довге чорне вбрання, ряси. Всі чоловіки-священики мають бороди.
Найдивніше місце у лаврі — печери зі святими мощами. Є печери з назвою Ближні: глибокі та з довгим шляхом, а є печери Дальні — з коротким шляхом. У печерах темно та мало свіжого повітря. Всі ходять туди зі свічками, якими освітлюють свій шлях. Прохід по печерах вузький та тісний — там навіть двом людям неможливо розійтися.
Відповідь:
У мене є товариш, якого звати Ілля. Він має світлу голову, є бистрим на розум. Ілля дуже чемний хлопчик. Він завжди швидко приходить на до коли я цього потребую. Я також намагаюсь бути гарним другом для нього. Але чи завжди я можу ним пишатися? Я вважаю, що так. Ілля - це мій близький товариш, з якого я можу брати приклад.
Чому ж я пишаюсь своїм товаришем? Я пишаюсь ним тому, що він зміг виграти важливий для нього конкурс з англійської мови. Наступного навчального року Ілля поїде навчатись до Англії. Всього цього він досяг своїми стараннями. Цього року Ілля показав, як важливо бути беручким до праці. Як каже мій товариш, працелюбність – запорука успіху. Якщо весь час лічити ворон, то досягти чогось не вдасться ніколи. Я вважаю, що мій друг – гідний приклад для наслідування. Саме тому я ним по-справжньому пишаюсь!