З колисковою материнською піснею. Тихою казкою, доброю ласкою.
Світ - мов казка. І пізнаємо ми його за до слова. За до слова відкриваємо таємничість і складність майбутніх професій: агронома, бухгалтера, еколога, фермера, економіста, фінансиста.
Отже, словесність - початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою.
Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Вона - одна із багатьох див, створених людьми. Вона віддзеркалює душу народу, його історію.
Рідна мова – це мова, що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом, з попередніми поколіннями, їхніми духовними надбаннями.
21-го лютого всі народи Землі відзначають Міжнародний день рідної мови, який проголошений Генеральною конференцією ЮНЕСКО в листопаді 1999 року для сприяння мовній і культурній різноманітності. В Україні цей день відзначається з 2002 року. За недовгий час свого існування воно вже стало традиційним, адже це один із тих днів, коли кожен має змогу відчути себе частиною свого великого народу.
Заснування Дня рідної мови має велике значення, адже за оцінками фахівців, із понад 6000 мов, які нині існують у світі, значна частина перебуває під загрозою зникнення у найближче десятиріччя. Щороку повністю перестають вживатися близько десяти мов. Для того, щоб мова не зникла, за свідченням науковців, необхідно, щоб нею спілкувалися принаймні сто тисяч людей.
Історія цього свята йде з Пакистану, де півстоліття тому, 21 лютого 1952 року, було вбито п’ятьох студентів, які мали зухвальство виступити за надання бенгальській мові статусу офіційної. Зрештою, після визвольної війни, в 1971 році, східна частина Пакистану виокремилась в незалежну державу Бангладеш зі своєю мовою. Ми – українці, перестали цінувати свою мову. А вона, між іншим, визнана всім світом однією з наймелодійніших.
А що в нас залишилось сьогодні від тієї солов’їної мови наших дідів та прадідів?
Залишилось небагато, та й то лише в пам’яті. В повсякденні ж нас заполонили як не русизми, так американізми. Ми намагаємося вживати нові модні словечка, нехтуючи славними українськими відповідниками. Чому? Бо так круто, стильно. Так ми здаємось розумнішими, самим собі здаємось. А хотілося б знати, що про нас думають ті ж американці, коли ми ламаючи собі язика, намагаємося вимовити те, чого і в природі нашій нам не закладено?
Мова – це символ народу. Відомий український письменник XIX ст. Панас Мирний писав: „Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздум, досвід ”.
З нагоди Міжнародного дня рідної мови у бібліотеці Заліщицького аграрногоколеджу організовано книжкову виставку «Мово рідна, мово колискова, - совісті народної дзвіниця»; підготовлено літературні б’юлетні, стінгазети, тематичний випуск часопису «Коріння і крона»; проведено: олімпіаду з української мови, розширене засідання літерно-творчого гуртка «Провесінь», виховні, інформаційно-просвітницькі години у всіх студентських групах:
…Розвивайся й далі, мово наша рідна,
І про нас нащадкам вістку донеси (О.Підсуха)
Що є найцінніше в житті кожної людини? Рідна мати, рідна земля, рідна мова. У рідному слові початок усіх початків людського буття. Пам'ятаймо завжди про це, бережімо, плекаймо, збагачуймо, примножуймо красу рідної мови. Людина, яка забула свою мову, не живе, а існує.
Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово - щастя, натхнення, добра, миру , світлого майбутнього, живіть повноцінним життям, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.
1.Твоя рідна мова
2.Вфжливість мови для народу
3.Незалежність і єдина мова України
4.Висновок
Складений дієслівний присудок виражається неозначеною формою дієслова в поєднанні з допоміжним словом. Допоміжними бувають:
а) дієслова стати, почати, перестати, кінчити, могти, сміти, хотіти, зволити, мусити, мати, пробувати, братися, збиратися, наміритися, заходжуватися, намагатися, уміти, зуміти; у безособових реченнях: кортіти, хотітися, бажатися, доводитися тощо;
б) іменники майстер, майстриня, митець, мастак,
в)прикметники повинен, зобов'язаний, змушений, здатний, готовий, рад, згоден, ладен, спроможний, схильний тощо;
г) сполучення слів у змозі, не в змозі, не в силі, у стані, мати силу, мати змогу, мати можливість, мати право, мати намір, дати можливість тощо;
ґ) прислівники (у безособових реченнях) треба, потрібно, слід, необхідно, доцільно, варто, можна, важко, легко, приємно, гарно, любо, гріх, сором, жаль, пора тощо.
Наприклад, у реченнях Україні, її люду хочу я служити (П. Тичина). Батьківщино моя! Я готовий відповідати за тебе як твій громадянин (В. Земляк). Мені сказали, що ви великий мастак ловити риби й добре знаєтесь на грибах (П. Колесник). Ми нічого спинити не в силі (В. Сосюра). Як любо йти коханою землею і рідний вітер пити без кінця! {В. Сосюра) складеними дієслівними присудками виступають хочу служити, готовий відповідати, мастак ловити, не в силі спинити, любо йти, любо пити.
У ролі неозначеної форми дієслова може виступати й дієслівний фразеологізм: Земляк хороший, що й казати, на все умів розумну раду дати (Л. Глібов).
Основну дію в такому присудку називає неозначена форма дієслова, допоміжні ж слова вказують лише на її додаткові ознаки та передають граматичні значення часу, особи, роду, числа. При допоміжних словах, виражених прикметниками, прислівниками, сполученнями слів, для позначення граматичних значень вживається дієслово-зв'язка бути у відповідних формах: Під натиском Багратіонових вояків лави противника змушені були відступати (Я. Качура). Очі не в змозі були відірватися від його карих очей, що вабили до себе, підкоряли (А. Шиян). А справді, варто було б поплавати човном (І. Нечуй-Левицький). Для позначення теперішнього часу дієслово-зв'язка не потрібна.
Визначаючи присудок, слід мати на увазі, що поєднання неозначеної форми дієслова з особовою формою не завжди становить складений дієслівний присудок; це можуть бути й два різні члени, як у реченнях Раз Жаба вилізла на берег (з якою метою?) подивиться та й трошечки на сонечку погріться (Л. Глібов). Старий батько сидить біля хати та вчить внука маленького (ч о г о?) чолом оддавати (Т. Шевченко), де подивиться, погріться — обставини мети, а чолом оддавати — інфінітивний додаток.