"Якби я була чарівником"
Якби я була чарівником, я багато чого змінила б цьому світі. Насамперед, я припинила б всі війни які є на світі, адже вони знищують життя. Я б зцілила всіх хворих, винайшла б ліки від усіх хвороб. Я зробила б людей щасливими, щоб вони назавжди забули про ненависть та жорстокість. Люди не знущалися б над тваринами, а піклувалися про них. І зичайно, я зробила б так, щоб в усіх дітей були люблячі батьки.
Добрі люди заслуговують і на щастя, і на гідне життя, і на благополуччя. Я вірю, що так воно і буде, навіть без до чарівників.
Відповідь:
Пояснення:Наше життя - це терен, котрий обплітає нас, завдаючи болю. Хтось бореться з ним, а хтось - опускає руки. І саме в останніх починається духовна стагнація, а іноді - й деструкція особистості.
Ті, хто зламався, не змогли витримати тягар проблем, що звалилися на них дощем, що ранить кожною краплиною, починають закриватися або вивищати над іншими, показуючи свою силу. Я думаю, що грубість - це ознака слабкості людини, котра не змогла протистояти водоспаду життєвих обставин. Згадаймо хоча б Чіпку, головного героя соціально-психологічного роману Панаса Мирного "Хіба ревуть воли, як ясла повні?". Несправедливо залишившись без землі, юнак не намагається знайти вихід із ситуації, а починає "звертатися до чарки". Розв'язкою всього цього стало вбивство Чіпкою цілої сім'ї. Головний герой показав свою слабкість через жахливу грубість.
Сильна особистісь ніколи не буде самостверджуватися за рахунок інших. Грубі особистості - слабкі.