Привіт, Тарасе! - І тобі привіт, Даниле! - Куди це ти прямуєш? - Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе! - І де ви з ним гуляєте? - Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати. - А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні… - Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна. - Чому це? - Там люди роблять свої ранкові пробіжки! - Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти? - Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода. - Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом! - З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє? - Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво! - Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів! - Жартуєш! Хай тобі щастить!
Мойі вихідні були дужe вeсeлими та цікавими.Вранці у суботу ми з татом та мамою пішли до лісу.Дeрeва були різнобарвними та золотистими.Цікаво, хто йіх розфарбував? Потім ми прийіхали додому і пообідали.Ми були зовсім трошки вдома, бо нeзабаром пойіхали у музeй води.Він мeнe дужe вразив! Цeй дeнь був дужe eнeргійним. Наступного дня ми пойіхали в сeло до бабусі й ділуся, яких я так давно нe бачив.Я дужe за ними скучив. Ми допомагали йім збирати урожай та загрібати листя.Ми всі дужe втомилися, а тим часом бабуся поралася на кухні, тому на нас чeкав дужe смачний обід! Цe були одні з самих кращих мойіх вихідних!
- І тобі привіт, Даниле!
- Куди це ти прямуєш?
- Як завжди ввечорі я гуляю з Діком. Бачиш, он він! Він мені паличку несе!
- І де ви з ним гуляєте?
- Спочатку ми прогулюємось на галявинці неподалік від школи, а потім прямуємо до парку. Коли є час, можемо піти до річки, там багато місця, щоб Дікові побігати.
- А я тебе, здається бачив з ним на шкільному стадіоні…
- Так, інколи пізно ввечері, коли на стадіоні нікого немає, я вожу туди Діка. Він стрибає через бар’єри! Але вранці на стадіон ходити з собакою не можна.
- Чому це?
- Там люди роблять свої ранкові пробіжки!
- Так ти вранці теж мусиш з ним гуляти?
- Так, звісно! Це ж породистий собака, він має двічі на день гуляти на свіжому повітрі. Особливо, коли надворі гарна погода.
- Так, я знаю, бо інакше тварина буде нудьгувати та захворіє. Я знаю про це, адже мій дідусь щодня гуляє зі своїм породистим котом!
- З котом?! Ну, Даниле, я не знав, що деяких породистих котів теж треба вигулювати! А яким чином він з ним гуляє?
- Бере на поводок! Тарасе, радий був з вами прогулятися, але мені тепер треба повертати наліво!
- Бувай, друже! Я б запросив вас з котом прогулятися з нами, але Дік не дуже добре вихований щодо котів!
- Жартуєш! Хай тобі щастить!