В певні моменти розвитку суспільства, його культури, його мови виникає питання про ставлення до запозичень, який під пером або в устах тих, хто це питання піднімає, формулюється зазвичай як твердження про непотрібності запозичень. Одна з ранніх спалахів таких пуристических (лат. purus - 'чистий') настроїв припадає на початок ХІХ століття. Найбільш яскрава фігура табору пуристів - адмірал А.С. Шишков. Вперше свою точку зору з щодо запозичення він виклав у "Міркуванні про старому і новому складі російського мови" (1803). Шишков наполягав на тому, що "читання книг на природному мовою", під яким він розумів церковнослов'янська, "є єдиний шлях... веде в храм словесності". Однак, вважаючи звернення до старовинного мові основним шляхом збагачення сучасного літературної мови, Шишков не міг не бачити, що в цьому старовинному мові немає дуже багато для найменування нових понять. Тому він змушений був складати "русскообразные" неологізми типу тихогром (заміна слова фортепіано), шаропех (заміна слова кий), шарокат (замість більярд), які його справедливо сприймалися сучасниками як курйози*. Пізніше затятим противником запозичень виступив автор "Толкового словаря живого великоросійського мови"В.І. Даль. Представивши у своєму словнику і ту запозичену лексику, яка увійшла у вжиток з 1820 по 1850 рік, Даль намагався пояснити її російськими словами, серед яких безліч простонародних і діалектних, до того ж нерідко узкодиалектных, або складеними їм на російський манер словами. Наприклад: горизонт - овидь, озóр, зáвесь, закрий; кокетувати - підлещуватися, догоджати, упадати, спокушати, умильничать, церемонитися, миловзорить, хорошиться, казóтиться, пичужить та ін; гримаса - рожа, изличье, кривляння, пожимка, рожекорча та ін; візаві - пара, дружка, прóтивень в танцях.
Це переконання в можливості заміни міцно увійшла в вживання іншомовної лексики словами, подібними шишковским шаропехам і далівським пожимкам і овидиям, дожила до наших днів. Так, один з героїв роману Солженіцина "У колі першому" принципово виражається наступним чином: обчислювач (замість математик), увінчаний прислужник (замість дипломований лакей), посилене невіра (замість скептицизм), ошарие (замість сфера), мракобіс, попятник (замість реакционер), загальний огляд на шляхи підходу до роботи (замість методика) і т.д.
Сюжет розповідає про хлопчика Гаррі, що живе разом з дядьком і тіткою, які його абсолютно не люблять. Вони всіляко його гноблять, але виходу у нього немає. Його батьки загинули в автокатастрофі і він залишився сиротою. Але на свій 11 день народження він дізнається, що чарівник і отримує за на навчання в школі чарівництва Хогвартс. Гегрід, що доставив лист, пояснює юному чарівникові причину появи шраму на його лобі і реальні обставини смерті батьків, які були вбиті злим чарівником Волан-де-Мортом. Гаррі дізнається, що піддався смертельного закляттям злого чарівника, але дивним чином вижив. Купивши за до Гегріда все необхідне, Поттер вирушає в чарівну школу. Там він знаходить вірних друзів, вчиться помахом чарівної палички і потрапляє в різні переробки. Незважаючи на те, що в школі начебто все спокійно, з прибуттям Гаррі починають відбуватися дивні речі, пов'язані з Волан-де-Мортом. З часом Гаррі дізнається про його підступний план з викрадення філософського каменя, що дає безсмертя. Юний чарівник всіляко прагне перешкодити йому. За до друзів йому вдається розладнати плани Волан-де-Морта. Відмінна музика і прекрасна гра акторів, безумовно, доповнюють динамічний сюжет.
Фільм розповідає про прості речі і цінності, якими насправді ж часто нехтують. Він вчить доброті, чесності, відданості і справжньої дружби. Режисер створив дитячу казку, яка подобається всім вікам.