По-перше, якщо ти ощасливив кількох людей, твоє життя вже не можна назвати пустим і даремним. Але як робити щасливими інших? Не обов’язково дарувати дорогі подарунки чи возити на дорогі курорти своїх близьких. Щастя — це не лише матеріальні речі. Досить сказати мамі, що ти її любиш, і що ти вдячний за те, що маєш таку родину. Досить лише того, щоб твої близькі знали, що ти поруч, що ти завжди готовий до м і підтримати. Коли в людини є надійна опора, вона вже щаслива.
Наприклад, члени моєї родини завжди підтримують один одного. Що б не трапилось, я знаю, що мене оточують надійні люди, і, куди б я не впала, мене завжди спіймають і підтримають. Коли я беру участь в олімпіадах, конкурсах, змаганнях, за мене тримають кулачки всі мої рідні й друзі. Вони щиро радіють, коли я займаю призові місця. Моя перемога — це і їх перемога також. Тож, на мою думку, проста підтримка й розуміння близької людини — це вже щастя.
По-друге, щасливий той, кому до ншим приносить щиру радість, а не почуття обов’язку, яке обтяжує й пригнічує. Якщо ти щиро хочеш зробити людям добро, то в тебе обов’язково все вийде. Але якщо ти робиш це лише для того, щоб перед іншими показати себе доброю людиною, але в душі в тебе немає цих почуттів, то навряд чи твій добрий вчинок буде дійсно корисним.
Інколи трапляється так, що людина свою провину хоче спокутувати тим, що приноситиме людям щастя й добро. Так робив герой повісті Олександра Довженка «Зачарована Десна» Сашко, який одного дня вирішив, що хоче робити лише добрі вчинки. Він скидав шапку перед перехожими й вітався з ними, цим самим ніби компенсуючи свої маленькі дитячі прогріхи. Але одного дня Сашко з батьком вчиняють справді хоробрий і благородний вчинок. На човні вони рятують людей від повені, і Сашко відчуває справжнє піднесення, адже він зробив світ трішки кращим і яскравішим, став маленьким героєм.
Отже, щаслива людина — це та, що своїми вчинками приносить щастя й користь людям, це та, якій приємно бачити усміхнені людські обличчя, яка щиро прагне до добра. Щасливу людину не зламає ніяке зло й кривда, вона й далі допомагатиме людям і приноситиме їм щастя, адже вона знає, для чого живе.
Я дуже часто замислююсь над тим, що може зробити мене по-справжньому щасливою. Насправді, для цього потрібно небагато: прекрасне самопочуття, близькі люди поряд, затишна атмосфера. Щастя у дрібницях: в улюбленій справі, у прекрасній погоді, у вогниках нічного міста або зоряному небі. Щастя живе в середині нас, його потрібно пробудити. Що робить людину щасливою? Хтось скаже гроші, слава, любов, сім'я, і матиме рацію, бо ці речі зазвичай роблять кожного з нас такими.
Що робить щасливою особисто мене? Біг – це моє захоплююче хобі. Тому звичайна, на перший погляд, пробіжка приносить мені масу задоволення, піднімає настрій. На душі від неї стає вільно та спокійно. Коли біжу, забуваю про всі негаразди, які були чи ще очікують мене в майбутньому.
Ще давним-давно Марк Туллій Цицерон говорив "щасливе життя починається зі спокою розуму". Змагання з бігу – це захоплююче. Воно надає драйву, екстриму та стимулу, щоб рухатись вперед. Навіть, якщо я не виграю, на душі радісно. Також розумію, що з користю провела час та насолодилась ним.
Ви можете заперечити. Скажете, що бігати вміє кожен, тут немає нічого захоплюючого. Але я так не думаю. Особисто для мене біг – це не просто спорт. Це насолода, щастя, екстрім.