Увечері я поверталася додому і зустріла маленького чарівника. Він запропонував мені подорож з ним до невідомої планети. Я була дуже здивована цією пропозицією, але мені стало дуже цікаво і я погодилась. Вмить я відчула холод. Ми вже були далеко над землею. Поряд пролітали чарівні зірки. Ми побачили багато невідомих планет, але все таки вирішили зупинитися на маленькій блакитній планеті. Коли ми спустилися, то навколо я побачила дивні будівлі - ніби замки із піску і такі ж дивні рослини, рожевого та блакитного кольору, які нічим не були схожі на наші земні. Трохи пройшовши ми зустрілися з жителями планети. Це виявились дуже симпатичні тваринки схожі на котів. Ми гралися з ними і слухали їх дивну мову. Але я почала сумувати за своїм домом і ми вирішили повернутися. Коли я розповідала мамі про подорож, вона лише посміхалась: напевне думає, що вигадка. Але я то знаю – правда
Ми повинні сприймати природу не тільки очима, а й душею, серцем. Лише таке світосприйняття може бути основою гармонійного існування людини. Природа є нашим домом, що має за ковдру квіткові степи, за стіни - високі сосни, а за стелю - блакитне небо. Вона, таємнича, різнобарвна і багатогранна, дарує нам їжу, матеріали для одягу, будівництва і т.д., а головне натхнення... І ми маємо зберегти її багатства. Ніколи не можна ображати ні рослинки, ні тваринки, а навпаки, за нагоди допомагати їм, тому що вони теж живі! А життя природи - найдорожче.