навіть у сучасному дуже світі люди завжди прагнуть об’єднуватися в якісь співтовариства або колективи. таким же великим співтовариством є і народ. але кожна спільнота, будь то невеликий колектив або цілий народ, завжди прагне мати щось спільне, щось таке, що дійсно ефективно об’єднує людей і дозволяє їм проводити спільну і узгоджену політику, а також при необхідності протистояти опонентам або конкурувати з ними. однією з таких важливих складових для будь-якої спільноти, в тому числі і для народу, є мова. більше того, мова настільки важлива, що без неї народ іноді неможливо собі уявити.
у всі часи історії існувала величезна кількість українських письменників, які прагнули показати всім з наших співвітчизників, що мова для нас є дуже важлива. михайло коцюбинський, іван франко, леся українка та багато інших не тільки описували важливість мови для народу україни і української нації, а й настільки віртуозно і вміло використовували рідну мову, що напевно у всіх читачів їхніх творів виникало непереборне бажання читати, писати і розмовляти українською мовою. ці великі люди займалися популяризацією української мови абсолютно не даремно, адже вони розуміли, наскільки вона важлива для формування сильної української нації та подальшого ефективного відстоювання її високого статусу у протидії з іншими націями. звичайно, мова сама по собі не дозволить країні добитися успіху, але вона служить сильним об’єднуючим фактором, який дійсно може в критичний момент зіграти дуже важливу роль в суспільному, політичному та соціальному житті будь-якого співтовариства.
варто сказати, що українська мова, яка нині стає все більш популярною і часто використовуваною, заслуговує справжньої гордості серед тих, хто нею володіє. щоб зрозуміти це, досить пригадати тривалу і досить складну українську історію. довгий час україна не мала власної незалежності, переживала вкрай непрості часи, але, тим не менш, українська мова продовжувала існувати. вона не зникала, тому що її використовували як люди творчі, так і звичайні люди. думається, що завдяки збереженню мови за весь цей час зберігся і народ україни.
кожен народ іноді стикається з дуже складними пері у своїй історії. щоб зберігати віру в майбутнє, в прихід хороших часів народного єднання, народу необхідно щось, що його дійсно об’єднує. звичайно, таким фактором об’єднання є і мова. завдяки їй народ україни зберіг пам’ять про своє коріння, і продовжуватиме зберігати її ще дуже довго.
Государственный Флаг Украины - флаг из двух равновелик горизонтальных полос синего и желтого цвета с соотношением ширины флага к его длине 2:3. Украинская национальная традиция символического отображения мира формировалась на протЯжении нескольких тысячелетий. Использование желтого и голубого цветов (с разными оттенками) на флаг Украины-Руси прослеживается от принятия христианства. Впоследствии эти два цвета приобретают значение государственных. В середине XVII в. , После присоединения Гетманщины к Российскому государству, приобретают распространение голубые (синие) полотнища с золотыми или желтыми изображениями крестов и других знаков. Со времен казачества желто-голубое сочетание цветов постепенно начинает доминировать на украинских хоругвей, флагов и клейнодах. После того, как прервалась традиция казацкой символики, длительное время в Украине, которая находилась в составе Российской империи, вопрос о национальных символах НЕ поднимался. Первую попытку создать желто-голубой флаг из двух горизонтальных полос приблизительно такой формы, как теперь, осуществившего Главная Русская Рада (орган, Который представлял национальное движение украинского населения Галичины), которая начала борьбу за возрождение украинской нации. В июне 1848 года на городской ратуше Львова впервые был поднятий желто-голубой флаг. Толчком к распространению желто-голубой символики стала Февральская революция 1917 г. в России. 22 марта 1918 года Центральный Совет принял Закон о государственно флаге республики, утвердив желто-голубой флаг символом Украинской Народной Республики. 13 ноября 1918 года сине-желтый флаг стал и государственным символом Западно-Украинской Народной Республики. Он был утвержден на Подкарпатской Руси, а в 1939 - в Карпатской Украине. В период 1917 - начала 1919 гг. сине-желтым флагом пользовались в Украине и большевики. Сине-желтое сочетание цветов окончательно оформилось как единонациональное в начале XX в. Символами Украины в новейшей их трактовке является безоблачное небо как символ мира - синий цвет, и Спелые пшеничные нивы как символ достатка - желтый цвет. 24 августа 1991 года Состоялось Провозглашение Акта о независимости Украины, и над зданием верховной рады поднялся сине-желтый флаг. В августе 2004 года Президент подписал Указ № 987/2004 об установление Дня державного флага Украины, Который празднуется ежегодно 23 августа. До этого День державного флага праздновался только в Киеве на муниципального уровне. (Интересную версию Относительно происхождения синих и желтых цветов выдвинул историк и языковед из Львова Б. Якимович. По его мнение, слово «хохол» монгольского происхождения и Состоит из двух частей: «хох »- синий, голубой, небесный,« улу »(юлу) - желтый.)
навіть у сучасному дуже світі люди завжди прагнуть об’єднуватися в якісь співтовариства або колективи. таким же великим співтовариством є і народ. але кожна спільнота, будь то невеликий колектив або цілий народ, завжди прагне мати щось спільне, щось таке, що дійсно ефективно об’єднує людей і дозволяє їм проводити спільну і узгоджену політику, а також при необхідності протистояти опонентам або конкурувати з ними. однією з таких важливих складових для будь-якої спільноти, в тому числі і для народу, є мова. більше того, мова настільки важлива, що без неї народ іноді неможливо собі уявити.
у всі часи історії існувала величезна кількість українських письменників, які прагнули показати всім з наших співвітчизників, що мова для нас є дуже важлива. михайло коцюбинський, іван франко, леся українка та багато інших не тільки описували важливість мови для народу україни і української нації, а й настільки віртуозно і вміло використовували рідну мову, що напевно у всіх читачів їхніх творів виникало непереборне бажання читати, писати і розмовляти українською мовою. ці великі люди займалися популяризацією української мови абсолютно не даремно, адже вони розуміли, наскільки вона важлива для формування сильної української нації та подальшого ефективного відстоювання її високого статусу у протидії з іншими націями. звичайно, мова сама по собі не дозволить країні добитися успіху, але вона служить сильним об’єднуючим фактором, який дійсно може в критичний момент зіграти дуже важливу роль в суспільному, політичному та соціальному житті будь-якого співтовариства.
варто сказати, що українська мова, яка нині стає все більш популярною і часто використовуваною, заслуговує справжньої гордості серед тих, хто нею володіє. щоб зрозуміти це, досить пригадати тривалу і досить складну українську історію. довгий час україна не мала власної незалежності, переживала вкрай непрості часи, але, тим не менш, українська мова продовжувала існувати. вона не зникала, тому що її використовували як люди творчі, так і звичайні люди. думається, що завдяки збереженню мови за весь цей час зберігся і народ україни.
кожен народ іноді стикається з дуже складними пері у своїй історії. щоб зберігати віру в майбутнє, в прихід хороших часів народного єднання, народу необхідно щось, що його дійсно об’єднує. звичайно, таким фактором об’єднання є і мова. завдяки їй народ україни зберіг пам’ять про своє коріння, і продовжуватиме зберігати її ще дуже довго.