1.Особисто для мене повага до тієї чи іншої людини не пов'язана з її фізичною чи інтелектуальною працею. Тобто я не можу сказати, що поважаю всіх людей за їх фізичну працю і автоматично не поважаю за інтелектуальну. Поважаю людей за їх чесність, щирість, мудрість, щедрість, здатність до самопожертви тощо. А ці якості можуть належати як тій людині, яка працює інтелектуально, так і тій, яка працює фізично.
Інша справа, що люди, які працюють фізично у нашій країні у переважній більшості не забезпечені фінансово на належному рівні, а особисто для мене це і є неповага до них. Фізична праця знецінена і на це хотілось би звернути увагу тих, хто знаходяться при владі.
Я поважаю хліборобів, шахтарів, слюсарів, столярів, вчителів, дизайнерів, системних адміністраторів – людей будь-якої професії, якщо вони професіонали у своїй справі, поліпшують життя людей результатами своєї праці, мають певні моральні якості, які, наприклад, не дозволяють брати хабарі на робочому місці. Такі люди, однозначно, заслуговують на повагу.
2. Вважаю, що за інтелектуальну, тому що дякуючи інтелекту у нас є метро, телефони, все необхідне для існування у сучасні часи.
Объяснение:
Мне очень повезло, потому что рядом с нашим домом есть большой парк с водоемом. Осень в парке необыкновенно красива: разноцветные листья летают над головой, тихо падают на землю и шуршат под ногами. Осеннее листья вообще не похожи на летние листья: зеленые, желтые, красные, бордовые, коричневые – они могут быть одновременно трехцветными. Мы с мамой ходили в парк собирать листья для гербария: кленовые и дубовые, большие и маленькие, они так красиво смотрятся в букете, что даже не хочется их засушивать. Родители разрешают мне лежать на сухих листьях, подбрасывать их вверх, закапываться в них. В парке всегда много листьев, их не убирают совсем, а только сметают с дорожек.
Вода в пруду кажется совсем черной, тихой, только легкий ветерок пробегает и тревожит листья на поверхности воды. В середине пруда в деревянном домике живут утки, которые осенью начинают утеплять свой дом листьями и веточками. Иногда мне кажется, что утки осенью кричат громче, чем летом, но мама говорит, это потому, что осенью особенный воздух.
Осенний воздух в парке прозрачный, свежий, густой, им невозможно надышаться. Туман иногда такой плотный, что его можно потрогать руками. Он лежит, словно вата между деревьев, плывет над водой. В тумане интересно сидеть на скамейке: видно силуэты деревьев, людей, гуляющих собак на поводках. Можно придумать, что я в волшебной стране, и вот-вот из-за деревьев выйдет сказочное существо, или ежик будет искать лошадку, как в мультфильме.